Підготовка дисертації здійснювалась у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, МОН України.
Захист дисертації відбудеться у спеціалізованій вченій раді Київського національного університету імені Тараса Шевченка МОН України. Київ – 2023
Дисертаційна робота присвячена дослідженню впливу етнолінгвістичної ідентичності на рівень психологічного благополуччя особистості. У роботі здійснено теоретичний аналіз стану проблеми вивчення психологічного благополуччя особистості у сучасних вимірах психологічної науки, особливостей вивчення етнолінгвістичної ідентичності як психологічного наукового конструкту, особливостей етнолінгвістичної ідентичності як фактору впливу на психологічне благополуччя сучасної особистості. Побудовано та обгрунтовано концептуальні моделі впливу етнолінгвістичної ідентичності на рівень психологічного благополуччя у представників аутгруп (мовні меншини, які проживають на території Польщі).
Психологічне благополуччя ми розглядаємо як багатовимірну та динамічну конструкцію, яка у сучасному суспільству складається у кордонах вимірів, де саме позитивний досвід і задоволення основних потреб вважаються важливими.
Психологічне благополуччя розглядається з різних точок зору, і різні наукові дисципліни вважають цей психологічний конструкт важливим. Він впливає на інші особистісні параметри, такі як особиста продуктивність, задоволеність життям і міжособистісні характеристики. Психологічне благополуччя включає суб’єктивні, соціальні та психологічні виміри, поведінку та практики, пов’язані зі здоров’ям, які додають сенсу життю людини та
дозволяють їй повністю реалізувати свій потенціал. Більшість дослідників погоджуються, що щастя є ознакою оптимального психологічного функціонування, яке покращує життєвий досвід. Тому його розуміють як сукупність факторів, які спонукають людей прагнути відповідати їхнім очікуванням, висвітлюючи особисту ситуацію людини в контексті щастя. Наприклад, люди не можуть змінити такі обставини: країну народження, етнічну приналежність, фізичну стать. Різні дослідження аналізували цю структуру з різних точок зору, ґрунтуючись на зв’язку між психологічним благополуччям та індивідуальними незмінними рисами.
Зважаючи на соціокультурний контекст, у якому розвивається людина та який являє собою світ очікувань, які людина може мати щодо свого життя, і стратегій, які вона може застосувати, щоб відповідати цим очікуванням. Таким чином, психологічне благополуччя є характеристикою кожної групи населення, яка зумовлена видами відчутних занять та інтересів, які стимулюють її очікування. Припущено, що приналежність до однієї чи кількох спільнот є самовизначенням індивіда і може мати значний вплив на ідентичність індивіда. Враховуючи це припущення, досліджувалися риси ідентичності осіб, які належать до мовних спільнот, і те, як спільноти були інтегровані в загальний соціальний контекст. Зокрема, проаналізовано соціальні ідентичності представників україномовної та іншомовної спільнот у Польщі, описано особливості їхньої етнолінгвістичної ідентичності.
Ми визначаємо мовну ідентичність меншин як цілісну комбінацію особливостей і характеристик мовної поведінки, які виступають як основою, так і бар’єром для особистості. Тому і погляд на національну мовну ідентичність як зв’язок між мовними аспектами ідентичності та психологічними наслідками ґрунтується на припущенні, що мова є важливою психологічною змінною та центральною для залучених осіб.
