Дисертаційне дослідження присвячене визначенню принципів архітектурно-планувальної організації кримськотатарського житла ХV – початку ХХ століття, формуванню архітектурно-просторової організації кримськотатарського житла та збереженню історичної архітектурної спадщини.
Об'єкт дослідження – кримськотатарське житло в структурі історичних містобудівних утворень Криму ХV – початку ХХ століття.
Предмет дослідження – архітектурно-планувальна та просторова організація старовинного кримськотатарського житла і розвиток її шляхом відродження традиційних напрямків формоутворення.
Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел, ілюстративного матеріалу та додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт, предмет та методи дослідження. Описано базу наукових джерел, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження. Показано особистий внесок здобувача та апробація матеріалів дослідження.
Досліджено та узагальнено функціонально-планувальну структуру кримськотатарських будинків у районах Криму. В результаті проведеного дослідження, виявлено чотири типи функціонально-планувальної організації житлових будинків.
Проведений аналіз дозволив сформулювати основний принцип формування планувальної організації будинків. Це принцип поетапного формування функціонально-планувальної структури як ознака ідентичності житлової кримськотатарської архітектури.
На основі аналізу джерельної бази та проведених натурних досліджень були виявлені типи архітектурно-просторової організації кримськотатарських будинків, що будувалися у різних районах Криму: степовому, гірському, передгірному, південнобережному. Це ординарна, консольна та каскадна архітектурно-просторова організація.
Найчастіше будинок мав як консольні частини, так і тераси. Це стає основною ознакою кримськотатарської архітектури. Дослідженням визначено, що основою архітектурно-просторової організації є принцип каскадного формування архітектурної форми, як ознака ідентичності житлової кримськотатарської архітектури. Особливістю кримськотатарських будинків були дахи та тераси. Найбільш яскраво ідентичність кримськотатарського народу виявилася в оформленні внутрішнього простору житлових будівель.
Цим дослідженням визначено принцип орнаментації архітектурної форми, як ознаки ідентичності житлової кримськотатарської архітектури. Зазвичай орнаментика використовувалася як для зовнішньої поверхні, так і у внутрішньому просторі приміщень. Отже, дослідженням були визначені три принципи, які ідентифікують планувальну та просторову організацію кримськотатарського житла і які є ознакою ідентичності.
Проведений аналіз історичних кримськотатарських поселень Криму за характером збереження в них розпланувального каркасу та житлової спадщини показує незадовільний стан збереження. Процес руйнування триває і вимагає термінових заходів для збереження залишків архітектурної спадщини. Процес консервації та визначення об’єктів пам’ятками архітектури з часом стає проблематичним. Дослідженням розроблено пропозиції щодо охорони спадщини кримськотатарського житла, які засновані на середовищному підході до архітектурної спадщини в цілому. Пропозиція стосується створення музею просто неба в селі Коккоз (Соколине) Бахчисарайського району. Друга пропозиція – розглянути питання про створення копії фрагменту житлової кримськотатарської забудови на території Національного музею народної архітектури та побуту України, який розташований на південній околиці Києва, в Голосіївському районі, поблизу місцевості Пирогів. Як метод збереження ідентичності житлової кримськотатарської архітектурної спадщини, дослідженням запропоновано принцип музеєфікації народної архітектури та традиційного побуту. Цей принцип закладено як рекомендації для охорони та збереження архітектурної спадщини кримськотатарського народу.
