У дисертації вперше емпірично доведена можливість успішного розвитку креативності підлітків в умовах дистанційного навчання та показано, що програма, спрямована на дослідження джерел ідей, але не фокусується на техніках дивергентного мислення може бути ефективним педагогічним засобом розвитку креативності; визначені умови ефективності дистанційного навчання у розвитку креативності, зокрема, доведена важливість залученості та вчительського фідбеку; досліджено уявлення педагогів про креативність та їх вплив на готовність вчителів до розвитку креативності в процесі шкільного навчання; розроблено програму онлайн-курсу, спрямованого на розвиток креативності підлітків через дослідження джерел креативних ідей, емпірично доведена його ефективність як для обдарованих учнів МАН, так і для учнів загальноосвітніх шкіл.
Актуальність досліджуваної проблеми зумовлюється двома причинами. По-перше, з огляду останні події в світі (пандемія, війна) постала проблема забезпечення безперервності навчального процесу в умовах ускладнення або неможливості відвідування навчальних закладів. Дистанційне навчання надає таку можливість, водночас, його планування вимагає принципово інших підходів, ніж у випадку традиційної освіти, а питання щодо його ефективності для розвитку м’яких навичок підлітків, зокрема, креативності, потребує дослідження. По-друге, в сучасному світі креативності надається велике значення, але часто висловлюється занепокоєння щодо неспроможності шкільної освіти створити сприятливі умови для розвитку креативності. Одним із способів вирішення проблеми є створення спеціалізованих курсів, спрямованих на розвиток креативності. Онлайн-формат таких курсів потенційно сприятиме збільшенню їх доступності, однак, ефективність такого підходу потребує вивчення. Найбільш сприятливим середовищем для впровадження новітніх освітніх підходів є Мала академія наук України.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження простежується в тому, що:
а) На основі аналізу літератури розроблена структура творчого потенціалу особистості.
б) емпірично досліджений потенціал дистанційного навчання для розвитку креативності підлітків;
в) показано, що програма, яка спрямована на дослідження джерел креативних ідей, але не фокусується на техніках дивергентного мислення може бути ефективним педагогічним засобом розвитку креативності;
вперше:
‒ доведена можливість розвитку компонентів креативності підлітків в процесі авторського курсу в умовах дистанційного навчання;
‒ показано, що розвиток дивергентного мислення може відбуватися в процесі курсу, програма якого спрямована на дослідження джерел ідей, але не фокусується безпосередньо на техніках дивергентного мислення.
‒ продемонстровані відмінності у ефективності впровадження авторського курсу з розвитку креативності для учнів МАН та учнів загальноосвітніх шкіл;
‒ досліджено уявлення українських педагогів про креативність, встановлена позитивна роль тренінгів у готовності педагогів до розвитку креативності, визначено уявлення, які перешкоджають вчителям ефективно розвивати креативність учнів;
удосконалено:
‒ знання про креативність, структуру творчого потенціалу та підходи до його розвитку;
̶ знання про умови ефективності дистанційного навчання;
‒ методологію розвитку креативності в процесі онлайн навчання;
поглиблено та уточнено:
̶ зміст понять «креативність», «творчий потенціал», «розвиток творчого потенціалу», «дистанційне навчання», «онлайн-навчання»;
подальшого розвитку набуло:
‒ дослідження розвитку творчого потенціалу підлітків;
‒ дослідження педагогічних умов розвитку креативності підлітків;
̶ обґрунтування ролі проектів, впроваджених Національним центром «Мала академія наук України» у розвитку креативності обдарованих учнів;
‒ вивчення потенціалу онлайн-освіти у розвитку креативності підлітків;
‒ вивчення впливу залученості учнів на ефективність розвитку креативності в процесі онлайн-навчання.
Розроблено та впроваджено програму онлайн-курсу, спрямованого на розвиток компонентів креативності підлітків з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей. Цей онлайн-курс може стати допоміжним засобом у роботі педагогічних працівників школи та позашкільних навчальних закладів, батьків, а також потенційно може бути модифікований інших вікових груп, зокрема, для студентів педагогічних спеціальностей та програм підвищення кваліфікації педагогів.
Практичне значення одержаних наукових результатів полягає у дослідженні уявлень педагогів, які впливають на їх готовність до розвитку креативності учнів, визначенні педагогічних засобів розвитку креативності підлітків в умовах дистанційного навчання та розробці програми, яка може допомогти педагогам у реалізації мети розвитку творчого потенціалу учнів.
