У дисертації представлено порівняльний аналіз становлення інклюзивної освіти в Канаді та Україні, який засвідчив, що зміна освітньої парадигми відбувалась еволюційно-поступально зі зміною соціальних світоглядних трансформацій, що зумовлювались суспільно-політичними та соціально-економічними перетвореннями в кожній із країн. При відстеженні соціокультурної динаміки змін в суспільно-політичній, соціально-економічній сферах Канади та України, виявлено виразні ознаки залежності моделі освіти дітей з ООП від сприйняття суспільством таких осіб.
В дисертації окреслено загальні закономірності розгортання систем освіти цієї категорії учнів; з’ясовано специфіку зародження та втілення концептуальних ідей інтегрування на ґрунті унікального соціокультурного контексту в межах кожної з країн.
Окреслені в дисертаційному дослідженні науково-компаравістнчні позиції дали змогу сформулювати загальні рекомендації щодо використання досвіду Канади при розбудові інклюзивної освітньої системи в Україні. Зокрема, першочерговими засадничими умовами розбудови інклюзивної освітньої системи в Україні с оновлення методологічного підгрунтя освіт ііьої системи на днтнноцснтриськнх засадах з визнанням та прийняттям рівноправності та розмаїтості дитячого загалу згідно зі світоглядною концепцію демократичного суспільства, де кожна особа, незважаючи на відмінності. особливості, порушешфі маг такі ж. як і у інших права та можливості здобувати освіту відповідно до своїх можливостей, нахилів та уподобань.
Наукова новизна здобутих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що:
вперше:
- здійснено системний компаративний аналіз інклюзивної освіти в Канаді та Україні, у процесі якого у порівняльній площині окреслено визначальні стадії втілення інклюзивної парадигми: охарактеризовано основні концепції та підходи інклюзивної освіти, а також технології інклюзивного навчання та супроводу;
- обгрунтовано особливості генезису та втілення основоположних концепцій та підходів інклюзивної освіти в Канаді та Україні, а також специфіка їх інтерпретацій в зарубіжній та вітчизняній науці та практиці;
- охарактеризовано спільне та специфічне в організації інклюзивного навчання, використання технологій у процесі навчання та супроводу дітей з ООП в освітніх системах Канади та України;
- актуалізовано та обгрунтовано напрями за якими можливо удосконалити розвиток інклюзивної освіти в Україні з використанням позитивного зарубіжного досвіду;
поглиблено та уточнено:
- потрактування різних концепцій інклюзивної освіти;
- дані щодо варіативності моделей інклюзивного навчання, використання технологій у процесі навчання та супроводу дітей з особливими освітніми потребами;
подальшого розвитку набули:
- сервісна концепція інклюзивної освіти, що втілюється на теренах України;
- теоретичні та методичні підходи технологізації інклюзивного навчання та супроводу.
Практичне значення результатів дослідження полягає в:
– обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення нормативного поля інклюзивної освіти та навчально-методичного забезпечення інклюзивного навчання;
– розробленні методичних рекомендацій для вдосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для ефективної професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі підготовки педагогічних кадрів і слухачів курсів підвищення кваліфікації, проведенні подальших педагогічних досліджень та при розробленні навчально-методичних матеріалів, окремих курсів тощо.
Ключові слова: інклюзія, інклюзивна освіта, компаративний аналіз, інклюзивне навчання, діти з особливими освітніми потребами, інклюзивна освітня парадигма, інституціалізація.
