Дисертаційна робота присвячена поглибленню теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо механізму стратегічного управління розвитком транспортного підприємства.
За результатами досліджень запропоновано доповнити перелік чинників, що обмежують впровадження стратегічного управління розвитком транспортних підприємств в умовах повномасштабної війни на території України та викликів для транспортних підприємств у зв'язку з цим.
Розглянуті різноманітні методи дозволили сформувати модель стратегічного управління розвитком транспортних підприємств, яка ґрунтується на динамічній зміні зовнішніх факторів, прийнятті ефективних управлінських рішень з урахуванням специфічних галузевих умов ведення бізнесу.
Аналітико-діагностична оцінка функціонування транспортної галузі України засвідчує загальну тенденцію до зниження вантажообігу за всіма видами транспорту. Темп зростання у 2020 році становив 81,7% порівняно з 2019 роком, що на 18,3% менше; темп зростання у 2021 році становив 99,8% порівняно з попереднім роком, що зумовлено впливом пандемії Covid-19. Моніторинг ринку вантажних перевезень в Україні у 2022 році показує, що наслідки війни, які позначились на ланцюгах поставок, зменшенні частки залізничних перевезень, скороченні інвестицій, підвищенні економічної та політичної невизначеності, а також відтоку людського капіталу.
Запропоновано авторське визначення поняття механізму стратегічного управління розвитком транспортного підприємства як комплексного набору інструментів, методів та процесів, спрямованих на вибір, розробку, планування, впровадження та контроль стратегії розвитку транспортного підприємства з метою досягнення довгострокового зростання параметрів господарської діяльності як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі.
Сформовано механізм стратегічного управління розвитком транспортного підприємства, який включає мету, завдання управління, організаційні процеси, функції управління, технології управління, методи управління, правила, процедури та регламенти, які діють у внутрішньому середовищі. На відміну від існуючих він враховує стратегічний рівень розвитку транспортного підприємства та базується на плані розвитку підприємства. На основі аналізу змін політичної ситуації в країні, пов’язаних із російською агресією та активізацією європейської економічної інтеграції України, а також на основі узагальнення цілей європейських та вітчизняних транспортних стратегій та змін у транспортних і логістичних технологіях, автором було розроблено «дерево цілей» транспортного підприємства за складовими стійкого зростання.
Удосконалено теоретико-методичні положення обґрунтування та встановлення складу стратегічного потенціалу підприємства. Пропонується використовувати дев’ять структурних елементів стратегічного потенціалу транспортного підприємства, а саме: виробничий потенціал, трудовий потенціал, інноваційний потенціал, маркетинговий потенціал, фінансовий потенціал, цільовий потенціал, потенціал споживачів, потенціал постачальників та конкурентний потенціал.
Набуло подальшого розвитку методичний підхід до оцінювання стратегічного рівня розвитку транспортного підприємства, який ґрунтується на використанні узагальнюючого коефіцієнта стратегічного потенціалу підприємства, який дозволяє визначати відповідність досліджуваної категорії рівню стратегічного розвитку транспортного підприємства та відповідні пропозиції щодо вибору ефективної стратегії.
Запропоновано науково-практичний підхід до реалізації механізму стратегічного управління розвитком транспортного підприємства, який базується на пріоритетних цілях підприємства за складовими сталого розвитку (економічною, соціальною, екологічною) відповідно до двох можливих сценаріїв розвитку поточної економічної ситуації: воєнного стану та повоєнної відбудови, що дозволило запропонувати практичний інструментарій дій для менеджменту транспортних підприємств.
Встановлено, методом аналізу ієрархій, пріоритети стратегічних цілей для транспортного підприємства в період воєнного стану та період повоєнної відбудови. На їх підґрунті здійснено вибір оптимальної стратегічної альтернативи для групи досліджуваних підприємств в двох зазначених періодах. Автором виділено для аналізу набір стратегічних альтернатив, який включає такі стратегії: С1 – «стратегія обмеженого росту»; С2 – «стратегія концентрованого росту»; С3 – «стратегія диверсифікованого росту»; С4 – «стратегія інтегрованого росту»; С5 – «комбінована стратегія».
Розроблений автором методичний підхід щодо оцінювання та вибору оптимальної стратегії росту на основі пріоритетних цілей сприяє ефективному функціонуванню механізму стратегічного управління розвитком транспортного підприємства в різних ситуативних умовах. Запропонована методика має універсальний характер і може використовуватися підприємствами незалежно від галузевої приналежності.
