Льохарт Д. О. Сакральний дискурс поетичної творчості Віри Вовк

Дисертацію присвячено дослідженню категорії sacrum (сакрального) у художньому світі поезії Віри Вовк. Детального аналізу питання художнього освоєння тем, мотивів та образів поетичного доробку Віри Вовк у контексті релігійного та міфологічно-ритуального світобачення та категорії сакрального досі не було створено. Важливим видається з’ясування мистецького відображення і поєднання релігійного та міфо-ритуального світовідчувань, християнського та язичницького світоглядів у поезії Віри Вовк, які надають нові сенси традиційним сюжетам, образам і мотивам її поетичного світу. Не менш важливими бачиться з’ясування відповідності тенденціям розвитку художнього мислення та засобів релігійного світовідображення поетеси тенденціям релігійної поезії в українському та світовому літературному процесі другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Результати дослідження засвідчують, що Віра Вовк у своїй поетичній спадщині створила й особливу художню візію Всесвіту, представивши особливу поетологічну космічну концепцію світобудови – макрокосмосу буття та мікрокосмосу людської екзистенції. Ця мистецько-філософська структура її художнього світу украй багатопланова, вона поєднує у собі й особливий мистецький макрокосмос Усесвіту з розсипом галактик, чорних дір, зірок і світла від нього, й особливий мікрокосмос власної душі. При цьому її мікрокосмос не стає вираженням лише її власного духовного і духового світу, а водночас і Людини загалом, і української людини зокрема. Доведено, що поетичний світ Віри Вовк можна розглядати як певну художню матрицю, яка пронизана сакральними образами, темами й мотивами, що ґрунтована на християнському світогляді й світовідчуванні поетеси. Вона створила особливий поетологічний художній замисел Універсуму, мистецьку візію космічної світобудови – макрокосмосу буття людства (а, зокрема, – українського народу) та мікрокосмосу людської екзистенції – власної людської душі – як виразника душі української людини.