Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 224 – Технології медичної діагностики та лікування. –
Національний університет охорони здоров'я України імені П.Л.Шупика МОЗ
України, Київ, 2023.
У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове розв’язання
наукового завдання – поліпшення променевої діагностики пухлиних
захворювань кишківника шляхом розробки і впровадження комплексу
сонографічних та КТ- колонографічних критеріїв.
Проведено аналіз результатів комплексного клінічного,
фіброколоноскопічного, ультрасонографічного, КТ-колонографічного,
віртуально-колоноскопічного методів обстеження 224 пацієнтів, у яких під
час гістологічного аналізу матеріалів було діагностовано пухлини товстої
кишки. Вік обстежуваних варіював у межах 31–85 років, серед них було 126
(56,2%) чоловіків та 98 (43,8%) жінок. Групу порівняння становили 35 осіб
віком 29-56 років без патології товстої кишки.
Рак товстої кишки був діагностований у 150 пацієнтів – з них у 16
пацієнтів пухлина локалізувалася у сліпій кишці, у 13 у висхідній ободовій
кишці (ОК), у 14 у поперечній ОК, у 27 у низхідній ОК, у 31 у сигмоподібній
ОК, у 49 пацієнтів у прямій кишці. Локальне нерівномірне потовщення
стінки товстої кишки на стадії Т2 спостерігалося в 21 (20,8±4,0%) випадку, на
стадії Т3 – у 48 (47,5±5,0%) випадках, Т4 – у 5 (5,0±2,2%) випадках. Симптом
хибної нирки на стадії Т2 не спостерігався, на стадії Т3 відзначався у 4
(4,0±1,9%) випадках, Т4 – у 23 (22,8±4,2%) випадках. Локальне нерівномірне
потовщення стінки з достовірністю (P<0,001) частіше спостерігалося на
стадії Т3, а симптом хибної нирки на стадії Т4.
3
На стадії Т2 у 2 (2,0±1,4%) випадків пухлина діагностовалася у сліпій
кишці, у 3 (3,0±1,7%) – у висхідній ОК, у 1 (1,0±1,0%) – у поперечній ОК , у 3
(3,0±1,7%) – у низхідній ОК, у 12 (11,9±3,2%) – у сигмоподібній ОК (P<0,05).
На стадії Т3 у 8 (7,9±2,7%) випадках пухлина діагностовалася у сліпій кишці,
у 6 (5,9±2,3%) – у висхідній ОК, у 9 (8,9±2,8%) – у поперечній ОК , у 13
(12,9±3,3%) – у низхідній ОК, у 16 (15,8±3,6%) – у сигмоподібній ОК. На
стадії Т4 у 6 (5,9±2,3%) випадків пухлина діагностовалася у сліпій кишці, у 4
(4,0±1,9%) – у висхідній ОК, у 4 (4,0±1,9%) – у поперечній ОК , у 11
(10,9±3,1%) – у низхідній ОК, у 3 (3,0±1,7%) – у сигмоподібній ОК. Т4 стадія
пухлини в сигмоподібній ОК спостерігалася достовірно рідше, ніж Т2
(P<0,05) і Т3 (P<0,01), а в низхідній ОК навпаки, Т2 відзначалася достовірно
рідше, ніж Т3 (P<0,01) та Т4 (P<0,05). Крім того, стадія Т4 в низхідній ОК
спостерігалася достовірно (P<0,05) частіше, ніж у сигмоподібній ОК
(10,9±3,1% проти 3,1±1,7%).
Поліпоподібна форма пухлини товстої кишки спостерігалася у 9
(8,9±2,8%) випадках, виразково-інфільтративна – у 75 (74,3±4,3%) та
екзофітна – у 17 (16,8±3,7%) випадках, відповідно. На стадії Т2
поліпоподібна форма пухлини реєструвалася у 7 (6,9±2,5%), на стадії Т3 – у 2
(2,0±1,4%), виразково-інфільтративна форма на стадії Т2 у 14 (13,9±3,4%), на
стадії Т3 – у 45 (44,6±4,9%) та на стадії Т4 – у 16 (15,8±3,6%), екзофітна
форма на стадії Т3 у 5 (5,0±2,2%), на стадії Т4 у 12 (11,9±3,2%) випадках,
відповідно.
Виразково-інфільтративна форма пухлини в сліпій кишці
діагностувалася у 13 (12,9±3,3%), у висхідній ОК – у 8 (7,9±2,7%), у
поперечній ОК – у 11 (10,9±3,1%), у низхідній ОК – у 15 (14,9±3,5%) та у
сигмоподібній ОК – у 28 (27,7±4,5%) випадків, екзофітна форма – у 1
(1,0±1,0%), 3 (3,0±1,7%), 2 (2,0±1,4%), 9 (8,9±2,8%) і у 2 (2,0±1,4%) випадках,
а поліпоподібна форма – в 2 (2,0±1,4%), в 1 (1,0±1,0%), в 3 (3,0±1,7%) та в 1
(1,0±1,0%) випадку, відповідно. Виразково-інфільтративна форма пухлини у
4
всіх відділах товстої кишки реєструвалася достовірно частіше (P<0,01;
P<0,001), ніж поліпоподібна та екзофітна форми.
Вивчено товщину пухлини в межах менше 6мм, 6,1-8,0 мм, 8,1-10,0 мм,
більше 10,0 мм, на стадії Т2, Т3 та Т4. Товщина ураженого сегмента стінки
товстої кишки в межах 6,1-8,0 мм на стадії Т2; від 8,1 до 10,0 мм на стадії Т3;
більше 10 мм - на стадії Т4 відзначалася достовірно (P<0,001) частіше, ніж
інших стадіях. Протяжність ураженого сегмента стінки товстої кишки в
межах <30,0 мм на стадії Т2; від 30,0 до 60,0 мм на стадії Т3; більше 60,0 мм
– на стадії Т4 відзначалася достовірно (P<0,001) частіше, ніж інших стадіях.
Середня величина протяжності ураженого сегмента на стадії Т2 склала
23,7±3,2 мм, на стадії Т3 – 35,4±5,1 мм (P<0,05), на стадії Т4 – 51,7±6,4 мм
(P<0,001).
У діагностиці раку ободової кишки чутливість КТ становила 85,9%,
специфічність 76,9%, точність 84,7%, позитивна прогностична цінність
96,1%, негативна прогностична цінність 45,5%. Ці ж показники для УСГ
становили 76,5%, 69,2%, 75,5%, 94,2% та 31,0%, відповідно. Із застосуванням
еластографії діагностичні показники УСГ покращилися та становили 88,2%,
84,6%, 87,8%, 97,4% та 52,4%, відповідно.
