Швед Г. В. Розвиток післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України (50-ті – початок 90-х років XX століття)

У дисертації представлено результати комплексного історико-педагогічного дослідження розвитку післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України (50-ті – початок 90-х років XX століття). Сучасна державна політика формування людського капіталу розглядає дошкільну освіту як інвестицію в суспільство сталого розвитку. Відповідність формувального розвитку дитини в дошкільних освітніх інституціях пріоритетам розвитку національної системи освіти, суспільним запитам, вимогам державних стандартів перебуває у прямій залежності від професійної компетентності педагогів дошкільної галузі. У контексті реалізації сучасних цивілізаційних викликів система післядипломної педагогічної освіти має бути середовищем, де створено можливості для розвитку працівників дошкілля відповідно до професійних стандартів й індивідуальних професійних запитів. Об’єкт дослідження – післядипломна освіта педагогічних працівників закладів дошкільної освіти. Предмет дослідження – розвиток змісту й організації післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України у 50-ті – на початку 90-х років XX століття. Мета дослідження – здійснити комплексний ретроспективний аналіз педагогічної теорії та практики розвитку змісту й організації післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України (50-ті – початок 90-х років ХХ століття) та окреслити перспективні напрямки актуалізації історико-педагогічного досвіду в сучасній системі освіти дорослих. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексне історико-педагогічне дослідження розвитку післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України у період 50-х – початку 90-х років XX століття; проаналізовано джерельну базу та стан наукового розроблення проблеми; розроблено авторську періодизацію розвитку післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України у визначених хронологічних межах: І період (1950 – 1961 рр.) – організаційний (перший субперіод: 1950 – 1955 рр., другий субперіод: 1956 – 1961 рр.); II період (1962 – 1980 рр.) – уніфікаційний (перший субперіод: 1962 – 1969 рр., другий субперіод: 1970 – 1980 рр.); III період (1981 – 1991 рр.) – реформаційний (перший субперіод: 1981 – 1985 рр., другий субперіод: 1986 – 1991 рр.). На основі аналізу джерельної бази виявлено особливості розвитку післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України в досліджуваний період, які простежуються у виокремлених періодах: І період – організаційний (формування підґрунтя до організації інституційної форми професійного розвитку, визначення вимог до змісту післядипломної педагогічної освіти працівників дошкільної галузі); ІІ період – уніфікаційний (активізація пошуку шляхів підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для дошкільних закладів, уніфікація змісту освіти); III період – реформаційний (інтенсивні зміни в організації післядипломної освіти, активне використання методів стимулювання під час навчання педагогів, розроблення навчальних планів і програм, орієнтованих на поглиблене вивчення питань психологічної готовності дітей до навчання у школі з шести років). У дисертації окреслено перспективні напрямки актуалізації історико-педагогічного досвіду в сучасній системі освіти дорослих, зокрема відновлення в системі післядипломної освіти регіональної методичної ланки у всіх територіальних громадах, що забезпечує єдність підходів і цілісність системи професійного розвитку та методичної підтримки педагогів дошкільної галузі відповідно до пріоритетів державної освітньої політики та регіональних особливостей; розвиток організаційних підходів щодо щорічного підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів дошкільної освіти та урізноманітнення форм післядипломної освіти на місцевому й обласному рівнях, що взаємодоповнюють і забезпечують постійне вдосконалення професійної компетентності педагогів дошкільної галузі відповідно до індивідуальної траєкторії професійного розвитку; удосконалення змісту післядипломної освіти педагогічних працівників дошкільної галузі відповідно до сучасних викликів. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в системі післядипломної освіти для розроблення ефективних механізмів професійного розвитку педагогічних працівників закладів дошкільної освіти.