Сенета З. Я. Організаційно-економічні засади розвитку сільського туризму в Україні.

У дисертації узагальнено основні наукові підходи до трактування поняття «туризм» вітчизняними та закордонними науковцями та на основі цього запропоновано розглядати туризм як вид рекреації та активного відпочинку, який пов’язаний із тимчасовим виїздом особи з місця проживання з метою відпочинку або здійснення туристичної подорожі до певної місцевості, що повинен ґрунтуватися на принципах сталого розвитку. Пропонується розглядати сільський туризм не лише з точки зору пасивного відпочинку у сільській місцевості, а також з можливістю залучення широкого спектру додаткових екскурсійних послуг, які може запропонувати туристу власник сільської садиби. На основі цього подано авторську класифікацію комплексу прямих зв’язків сільського туризму з іншими видами туризму та деталізовано їх ключові особливості надання ними відпочинкових послуг. Встановлено, що сільський туризм є одним із видів туризму, який поєднує у собі інші підвиди, що безпосередньо пов’язані з відпочинком у сільській місцевості (сільській садибі чи власному будинку господаря). Розглянуто ключові підходи до трактування дефініції «сільський туризм» вітчизняними та закордонними науковцями, узагальнено основні функції сільського туризму. Розглянуто основні компоненти сільського туризму, які формують сільський туристичний простір. Враховуючи унікальні природні умови і ресурси та потенційні можливості для розвитку туристичної сфери, обґрунтовано, що сільський туризм в Україні може стати одним із важливих інструментів забезпечення сталого розвитку сільських населених пунктів. Наведено основні чинники, які сприятимуть розвитку сільського туризму в Україні. Окреслено та деталізовано концептуальну рамку сталого розвитку сільського туризму. Запропоновано авторське визначення сталого сільського туризму як відпочинкового виду туризму, який відбувається у сільській місцевості та організований людьми, що перебувають у сімейних чи родинних відносинах на території особистого селянського господарства (у сільській садибі) відповідно до концепції сталого розвитку. Надання відпочинкових послуг власником сільської садиби також може бути пов’язано з використанням туристичних ресурсів та культурно-історичних цінностей сільської місцевості. Пріоритетні напрями розвитку державної політики у сфері сільського туризму повинні базуватися на принципах сталого розвитку і підтримуватися на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях. Проведено аналіз сучасного стану організації та розвитку сільського туризму в Україні на основі статистичних показників. Становлення сільського туризму в Україні розпочалося у 1996 році, коли була створена громадська організація «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні». Виявлено, що у 2020 році простежується негативна динаміка розвитку сільського туризму, що в основному пов’язана з виникненням пандемії COVID-19, і яка негативно вплинула на показники розвитку туристичної галузі в Україні та цілому світі. Сфера сільського туризму після пандемії знову зазнала руйнівного впливу внаслідок військового вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Досліджено, що впродовж 2022 року економіка України зазнала найбільших за всю історію незалежності втрат, збитків та пошкоджень. Визначено, що у військовий час внутрішній туризм та екскурсії виступають як своєрідна терапія та можливість відчути позитивні емоції. Також це внесок у підтримку економіки, адже екскурсанти вкладають кошти у широкий спектр послуг, які надають господарі сільських садиб, купують сувеніри, оплачують транспорт тощо. Окреслено та доповнено основні етапи розвитку сільського туризму в Україні та встановлено, що сьогодні сільський туризм в Україні знаходиться на четвертому етапі розвитку.