Дисертацію присвячено дослідженню поняття та правової природи захисту сімейних прав та інтересів судом, особливостей захисту сімейних прав та інтересів в порядку цивільного та адміністративного судочинства в Україні, Європейським судом з прав людини, Судом Європейського Союзу, дослідженню відповідного зарубіжного та історичного досвіду.
У роботі розроблено концепцію сучасного розуміння теоретико-правових та прикладних засад захисту сімейних прав та інтересів судом, виявлення основних проблем, а також формування наукових висновків та пропозицій стосовно вдосконалення чинного сімейного законодавства у даній галузі дослідження.
У науковій праці проведено аналіз теоретико-правових проблем захисту сімейних прав та інтересів судом; з’ясовано поняття та правову природу суб’єктивних сімейних прав та охоронюваних законом сімейних інтересів як об’єкта судового захисту; досліджено розвиток законодавства, яке діяло на українських землях, з питань правового регулювання захисту сімейних прав та інтересів, зарубіжний досвід у досліджуваній сфері, в тому числі практику Європейського суду з прав людини та Суду Європейського Союзу щодо захисту прав та законних інтересів учасників сімейних відносин; досліджено поняття та розкрито способи захисту сімейних та законних інтересів учасників сімейних відносин в порядку цивільного та адміністративного судочинства, прикладні проблеми, які виникають у судовій практиці із зазначених питань; розкрито особливості захисту сімейних прав та законних інтересів в контексті оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які порушують права та законні інтереси учасників сімейних відносин; виявлено особливості захисту окремих сімейних прав та законних інтересів учасників сімейних відносин; запропоновано науково-обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню норм сімейного законодавства, якими врегульовано питання судового захисту сімейних прав та законних інтересів.
У дисертаційному дослідженні вперше:
1) визначено поняття судового захисту сімейних прав та інтересів як правового інституту сімейного права. Визначено, що судовий захист сімейних прав та інтересів – це універсальна форма захисту сімейних прав та інтересів, яка здійснюється спеціальним державним органом – судом, відбувається у передбаченій цивільним процесуальним та адміністративним процесуальним законом формі шляхом ухвалення судового рішення, яке є остаточним і має загальнообов'язкову силу, може бути виконане із можливістю застосування державного примусу, може бути реалізована, якщо особа, яка володіє сімейним правом чи інтересом, що є об’єктом захисту, звернулася до суду із відповідною вимогою із застосуванням відповідної процесуальної форми в межах строку позовної давності, має виключну компетенцію з найбільш важливих питань сімейних відносин;
2) визначено особливу роль суду у захисті сімейних прав та інтересів, зокрема зазначено, що зважаючи на універсальність, публічність та примусовість захисту, що здійснюється судом, можливим вирішення усіх виникаючих під час розгляду сімейного спору правових питань щодо захисту будь-яких сімейних прав та інтересів у судовому порядку, причому такий захист є гарантованим можливістю примусового виконання судового рішення у випадку, якщо адресати владного припису, який міститься у рішенні проігнорують його і продовжать порушення сімейних прав;
3) розкрито правову природу судового захисту сімейних прав та інтересів, який з одного боку має загальні ознаки юрисдикційної форми захисту (є способом впливу на сімейні відносини, які зазнали протиправного впливу, з метою поновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного сімейного права чи неврахованого сімейного інтересу, які виступають об’єктами захисту; підставами для звернення за захистом є порушення сімейного права, його невизнання, оспорювання, врахування сімейного інтересу, якщо він не суперечить загальним засадам сімейного законодавства; право на звернення за захистом сімейного права чи інтересу має лише учасник сімейних відносин – як власного, так і права чи інтересу іншого учасника у разі недосягнення повноліття або у разі непрацездатності останнього) та спеціальні, притаманні саме судовому захисту, ознаки: здійснюється спеціальним державним органом – судом; відбувається у передбаченій цивільним та адміністративним процесуальним законом формі шляхом ухвалення судового рішення, яке є остаточним і має загальнообов'язкову силу; може бути виконаним із можливістю застосування державного примусу; може бути реалізованим, якщо особа, яка володіє сімейним правом чи інтересом, що є об’єктом захисту, звернулася до суду із відповідною вимогою із застосуванням відповідної процесуальної форми в межах строку позовної давності; суд має виключну компетенцію із вирішення найбільш важливих питань сімейних відносин; поряд із національним рівнем судового захисту присутній й міжнародний.
