Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового регулювання соціальних відпусток за законодавством України в нових умовах господарювання та соціальної політики держави, а також реалізації цілей сталого розвитку, згідно з планом ООН по досягненню кращого майбутнього, а також Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших досліджень правового регулювання соціальних відпусток в умовах ринкової економіки, у якій комплексно, на основі сучасних методів пізнання, здобутків як вітчизняної та зарубіжної правничої науки, національного і зарубіжного законодавства, розкрито зміст та особливості регулювання та практичної реалізації права на соціальні відпустки. Так, надане авторське поняття соціальної відпустки, розглянута нова класифікація соціальних відпусток, сформульована доцільність розширення підстав для надання соціальних відпусток працівникам, які поєднують свою професійну діяльність з виконанням сімейних обов’язків, як чиннику поновлення майбутнього трудового потенціалу країни, розглянуті відпустки без збереження заробітної плати як особливий вид соціальної відпустки. Запропоновано, що в нових умовах господарювання, коли держава вже не є єдиним власником засобів виробництва, деякі аспекти в наданні соціальних відпусток може вирішувати роботодавець, як в односторонньому порядку, так і при укладенні колективного договору.
Сьогодні основним суб’єктом соціальної політики є держава, саме тому визначаючи людину найвищою соціальною цінністю, вона повинна забезпечити верховенство права, громадянський мир і злагоду в суспільстві, надавати на субсидіарних засадах соціальну допомогу усім громадянам, які перебувають у важкій життєвій ситуації, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя. До цих аспектів соціальної політики держави треба також віднести і надання соціальних відпусток за чинним трудовим законодавством.
Входження України до когорти дійсно демократичних країн світу об’єктивно залежить від залучення до міжнародних, зокрема європейських цінностей в галузі забезпечення та захисту прав та свобод людини. Європейський вибір України є природним наслідком здобуття країни державної незалежності та нестримного розвитку демократичних процесів в житті українського суспільства, а також свідомого прагнення наших громадян бачити свою державу невід’ємною складовою розвинутої Європи.
Трудове законодавство Європейського Союзу містить багато норм соціального призначення, досвід застосування яких може бути позитивним і для нашої країни. Особливо є цінним досвід регулювання відпусток соціального призначення накопичений Міжнародною Організацією Праці. Вона провела велику нормотворчу роботу стосовно закріплення та розвитку соціальних відпусток, як складової захисту трудових прав працівників. Тому сучасний період розвитку держави та суспільства висовує нові вимоги до соціалізації норм національного трудового законодавства, особливо для працівників із сімейними обов’язками, враховуючи позитивний зарубіжний досвід та необхідність реалізації цілей сталого розвитку України на період до 2030 року.
Для реалізації цієї мети необхідно систематизувати та узагальнити чинне законодавство про надання соціальних відпусток, надати легальне визначення соціальної відпустки, а також відповідну класифікацію соціальних відпусток з підставами їх надання та розмістити в окремому розділі Закону України “Про відпустки”. Крім цього, в нових умовах господарювання треба розширити законодавчі можливості локальної нормотворчості з надання соціальних відпусток, а також інших соціальних пільг працівникам з сімейними обов’язками.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані в науково-дослідній роботі – для подальших наукових досліджень у цій галузі; правотворчості – для розроблення проєктів нормативно-правових актів; правозастосуванні – у діяльності судів, правничих спільнот (для прикладу адвокатів); освітньому процесі при викладанні дисциплін «Трудове право», «Право соціального забезпечення».
