На сьогодні вода розглядається не тільки як природний ресурс, вона має ще й соціальну значущість, оскільки наявність достатньої кількості води належної якості є одним з основних чинників безпечних умов життя та розвитку держави. У ХХІ ст. більшість країн світу, у т.ч. й Україна, увійшли з комплексом екологічних, глобальних і регіональних проблем. Серед них найбільш загрозливим вважаються виснаження і погіршення якості водних ресурсів – джерел питної води. На сьогодні близько 1,1 мільярду людей на Землі й досі не мають постійного, безпечного доступу до водопостачання. За умов недостатнього надходження води в організм виникає патологічний стан, який супроводжується метаболічними порушеннями та має значні наслідки для здоров’я та працездатності населення.
За останні десятиріччя в усьому світі відмічається високий темп росту захворювань органів травлення та ендокринної системи, які оптимізують об’єм рідини в організмі, головною причиною розвитку яких є не тільки генетичний фактор, а більшою мірою спосіб життя та зовнішні несприятливі чинники, такі як: інтоксикація, лазерне та променеве випромінювання, гравітаційні та гіпоксичні навантаженння, солі важких металів, травми та ін., до яких підшлункова залоза є вкрай чутливою.
Проблема морфофункціональних змін підшлункової залози за умов впливу різноманітних екзогенних чинників є важливою як для клініцистів, так і для морфологів. Не зважаючи на значну кількість робіт, присвячених цій проблемі, багато питань й дотепер залишаються дискутабельними, зокрема не встановлені зміни морфології підшлункової залози за умов впливу різних видів зневоднення. Беручи до уваги вищезазначені факти можна припустити, що проведення експериментальних та клінічних досліджень присвячених вивченню різних видів та ступенів зневоднення дадуть можливість лікарям-клініцистам прогнозувати перебіг захворювань підшлункової залози та їх адекватне лікування.
Дисертація присвячена вивченню структурних особливостей паренхіми підшлункової залози на макро-, мікро- і ультраструктурному рівнях за умов дії загального, клітинного і позаклітинного зневоднення різних ступенів тяжкості, вивчення ефективності корекції виявлених структурних змін підшлункової залози морфолінієвою сіллю тіазотної кислоти.
Для дослідження використовували органометричний та морфометричний методи, гістологічне та гістохімічне дослідження, електронну мікроскопію, статистичну обробку цифрових даних.
Підсумовуючи отримані результати застосування препарату морфолінієвої солі тіазотної кислоти для відновлення паренхіми підшлункової залози за умов різних видів дегідратації тяжкого ступеня є підстави стверджувати, що даний медичний препарат сприяє зменшенню проявів дегідратаційних порушень (розповсюджених стазів, діапедезних крововиливів, атрофії чи деструкції екзокринних та ендокринних клітин), відновлює паренхіму та структуру підшлункової залози за рахунок збереження та відновлення структурно-функціональної організації клітин, зменшення проявів дистрофічно-деструктивних змін у клітинах залози та увімкнення компенсаторно-регенераторних процесів. Ступінь вираженності даних процесів є різним залежно від виду зневоднення.
