Визначено адміністративно-правове регулювання відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії як «адміністративно-правовий вплив уповноважених суб'єктів. Обґрунтовано, що адміністративно-правове регулювання відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії базується на системі загальних, галузевих та спеціальних правових принципів. Встановлено, що досліджувана проблематика є предметом наукових пошуків представників багатьох галузей права, серед яких домінують праці з природоресурсного та господарського права. Запропоновано під об’єктом адміністративно-правових відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії визначати сукупність публічних потреб та інтересів. За критерієм узагальнення та обсягу публічних інтересів виділено загальний, родовий, видовий та безпосередні об'єкти адміністративноправових відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії. Визначено, які саме публічні потреби та інтереси включаються до кожного з таких рівнів об'єктів. Визначено предмет адміністративних правовідносин у сфері використання альтернативних джерел енергії - альтернативні джерела енергії, об'єкти альтернативної енергетики, інші матеріальні та нематеріальні цінності. Удосконалено поняття «альтернативні джерела енергії» та «вторинні енергетичні ресурси». Доведено, що суб'єктами адміністративно-правових відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії є наділені адміністративною правосуб’єктністю учасники таких відносин, які беруть у них активну участь, реалізуючи при цьому суб'єктивні права та/або виконуючи суб'єктивні обов'язки. Визначено поняття «форми адміністративно-правового регулювання
відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії». Обґрунтовано, що основною правовою формою адміністративноправового регулювання досліджуваних відносин є видання нормативноправових актів. Запропоновано авторське бачення нормативних актів як форми адміністративно-правового регулювання відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії. Визначено поняття індивідуально-правових актів як правової форми адміністративно-правового регулювання відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії. Охарактеризовано міжнародні договори як правову форму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії. Доведено, що перспективною правовою формою адміністративногоправового регулювання відносин у досліджуваній сфері є адміністративні договори. Наведено приклади їх застосування в практиці. Зроблено висновок, що методами адміністративно-правового регулювання відносин у сфері використання альтернативних джерел енергії є сукупність визначених нормами адміністративного права способів, прийомів та засобів здійснення уповноваженими суб’єктами у межах їх компетенції, цілеспрямованого впливу на об'єкти управління. Охарактеризовано прямі методи адміністративно-правового регулювання досліджуваних відносин. Виявлено тенденцію до послаблення імперативного характеру регулювання сфери альтернативної енергетики. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення ліцензування виробництва електроенергії з відновлювальних джерел енергії. Змістовно доведено доцільність та визначено умови збереження «зеленого» тарифу як способу державного регулювання сегменту альтернативної електроенергетики. Акцентовано увагу на недоцільності впровадження акцизного податку в досліджуваній сфері. Запропоновано зміни та доповнення до Розділу VІІ Податкового кодексу України в частині об'єкта та бази оподаткування податком на викиди двоокису вуглецю, а також щодо звільнення від оподаткування викидів двоокису вуглецю, отриманого від використання альтернативних джерел енергії. Охарактеризовано «зелені» облігації як інструмент непрямого впливу держави на сферу альтернативної енергетики. Висвітлено роль міжнародних та регіональних міжурядових організацій в забезпеченні функціонування механізму міжнародного співробітництва у сфері альтернативної енергетики. Зроблено висновок, що на даний час іде процес зміни ролі України у міжнародному співробітництві у сфері альтернативної енергетики з пасивної на активну. Визначено аспекти сфери альтернативної енергетики, озвучених ЄС в REPowerEU у контексті забезпечення енергетичної безпеки, які Україна вже зараз може врахувати. Акцентовано увагу на потенційно можливих заходах із масового впровадження виробництва енергії з енергії сонця. Обґрунтовано доцільність розробки в Україні Національної програми «Сонячні дахи України». Виокремлено варіанти взаємодії між державою, органами місцевої влади, енергетичними спільнотами та власниками житла в частині розвитку альтернативної енергетики на місцевому рівні.
