У дисертації здійснено комплексний аналіз профілактики правопорушень у сфері податків і зборів, окреслено її адміністративно-правові основи.
Основним методологічним засобом осягнення сутності профілактики правопорушень у сфері податків і зборів став міждисциплінарний підхід, який дозволив поглянути на досліджуване явище з точки зору адміністративного, кримінального та фінансового (податкового) права. Також методологічною основою дослідження послугував порівняльний метод, який дав змогу більш широко поглянути на досліджуване питання, зокрема з точки зору позитивного зарубіжного досвіду справляння податків і зборів та встановлення юридичної відповідальності за правопорушення у цій сфері.
Обґрунтовано, що податки є основним способом формування державного бюджету. Вони виконують такі функції: фіскальну (наповнення бюджету країни); розподільна функція, або соціальна, полягає в перерозподілі доходів суспільства; регулювальна функція, що виявляється в контролі економічних відносин; контрольна функція реалізується у відстеженні державними органами своєчасності та повноти надходження до державного бюджету платажів, які зобов'язані сплачувати платники податків. Спроба ухилитися від цих зобов'язань може слугувати підставою для притягнення юридичних або фізичних осіб до різних видів юридичної відповідальності. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства може бути фінансовою (податковою), адміністративною та кримінальною. Податкова відповідальність платників податків регулюється розділом 2 Главою 11 ПК України. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (абзац перший статті 9 КУпАП).
Зазначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку, контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів. Податкове правопорушення характеризується суспільною небезпечністю або шкідливістю діяння, протиправністю діяння, винною поведінкою особи – суб’єкта діяння. Щоб правопорушення могло бути кваліфіковане як податкове, необхідно: правопорушення має містити вину платника податків; правопорушення має містити порушення податкового законодавства; за це порушення відповідальність має бути встановлена безпосередньо ПК України. Винною у вчиненні податкового правопорушення визнають особу, яка вчинила протиправне діяння умисно або з необережності.
Ознаки податкових правопорушень: 1) податкове правопорушення вчиняється або з необережності, або умисно. Вина виступає обов'язковою ознакою податкового правопорушення; 2) податкове правопорушення має спричинити шкідливі наслідки, які можуть виражатися в нанесенні збитків, порушенні прав тощо, причому має бути встановлено причинно-наслідковий зв'язок між самим діянням і настанням наслідків; 3) податкове правопорушення має бути караним, тобто його вчинення призводить до настання негативних наслідків для платника податків у вигляді застосування податкових санкцій. Кожне правопорушення у сфері податків і зборів має свій склад, який і є підставою для притягнення до юридичної відповідальності.
Показано, що особливість зарубіжного податкового законодавства полягає в тому, що в низці країн кримінальну відповідальність за податкові правопорушення встановлено не нормами кримінальних законів (кодексів), а нормативно-правовими актами, що входять до системи податкового та адміністративного законодавства. Аналізуючи законодавство зарубіжних країн з питань податкових санкцій, виокремлено два основні підходи. Перший підхід – «американський» - характеризується, насамперед, посиленням санкцій. У разі визнання провини підсудного суд може позбавити його волі на строк до одного року або накласти штраф. Другий підхід – «європейський» (так умовно може бути названа друга тенденція зарубіжного законодавства в питанні встановлення податкових санкцій) – вирізняється більш гуманним поводженням із порушниками податкових норм. До методів боротьби із несплатою податків в зарубіжних країнах можна віднести засоби політичного характеру, що полягають у використанні податків тільки у фінансових, а не в політичних цілях; засоби економічного характеру, спрямовані на уникнення встановлення занадто важкого податкового тягаря в умовах несприятливої економічної кон'юнктури тощо. Провідне місце серед методів має відводитися засобам морального впливу, головним серед яких є розвиток податкової ідеології, спрямованої на підвищення рівня податкової моралі платника (сприйняття ним необхідності фіскальних платежів з меншим опором).
