Розділ 1 Загальна характеристика сфери «зелених» технологій: правові засади. У підрозділі 1.1. «Зелені» технології як сфера правового регулювання: історико-правові засади та особливості виникнення, проаналізовано законодавчі акти, міжнародних конференцій та багатосторонніх екологічних угод, зокрема Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату і Кіотський протокол, Конференцію з питань сталого розвитку ООН – «РІО+20: Майбутнє якого ми хочемо», де відбулося обговорення питань екологічно чистої, ресурсозберігаючої, зеленої економіки, Цілі сталого розвитку до 2030 року та Паризьку угоду), Європейський зелений курс. Новий план дій з циркулярної економіки (2020 р.). де важливими пунктами обговорення було ліцензування майнових прав інтелектуальної власності та передачі технологій, особливо країнам, що розвиваються. В підрозділі 1.2. Генеза виникнення поняття «зелених» технологій та їх класифікація, вперше в національному правовому просторі запропоновано поняття «зелених» технологій та «зелених» інновацій. Охарактеризовано теоретичні засади виникнення поняття «зелені» технології та окреслено його правову сутність через призму юридичної науки. Детально сформульована класифікація «зелених» технологій. Встановлено, що «зелені» інновації виступають головною рушійною силою для зеленого зростання та розвитку циркулярної, ресурсоефективної економіки. Визначено, що концепція «зеленого» зростання виступає інструментом досягнення Цілей сталого розвитку, де головними постулатами стійкого розвитку є екологічна рівновага, економічний розвиток та соціальна справедливість між поколіннями. Зазначено, що в основі досягнення Цілей сталого розвитку, а також повторного використання ресурсів та зменшення негативного впливу на екологію є розвиток, впровадження та розповсюдження «зелених» технологій. В Підрозділі 1.3. Стандартизація у сфері «зелених» технологій підкреслено важливість стандартизації, а саме гармонізації національних стандартів з міжнародними, в тому числі сертифікації та маркування продукції згідно з національними стандартами. Встановлено, що стандарти встановлюють вимоги щодо системи розумного міста, якості повітря та води, небезпечних матеріалів, «зеленого» будівництва та «зеленого» сільського господарства, сталої мобільності, тому їх прийняття впливає на три стадії циклу «зелених» технологій: виробництво, використання та кінцевий термін служби інноваційних продуктів.
Розділ 2 Охорона прав інтелектуальної власності у сфері «зелених» технологій. В підрозділі 2.1. Роль права інтелектуальної власності в сфері «зелених» технологій розглянуто особливості набуття охорони прав інтелектуальної власності на «зелені» технології та заходи, які необхідно здійснити для розробки, впровадження та розповсюдження «зелених» технологій. Визначено, що режими правової охорони інтелектуальної власності виступають регулятивними механізмами, які сприяють технологічним інноваціям, де особливого значення набуває патентне законодавство. У підрозділі 2.2. Роль сертифікаційних знаків в сфері «зелених» технологій виявлено основні підходи до тлумачення поняття сертифікаційного знаку, розглянуто його правове регулювання в інших країнах та зазначено на необхідності створення в Україні спеціального правового режиму сертифікаційних знаків, а також створення реєстру сертифікаційних знаків. В підрозділі 2.3. Особливості програм прискореної експертизи заявок на винаходи та корисні моделі у сфері «зелених» технологій увагу приділено світовим тенденціям розгляду прискореної експертизи патентних заявок у сфері «зелених» технологій, наголошено на важливості створення сприятливих умов для «зелених» інновацій та запровадження програми прискореної експертизи патентних заявок на «зелені» технології в Україні.
Розділ 3. Управління інтелектуальною власністю у сфері «зелених» технологій. У підрозділі 3.1. Моделі обміну та стратегії управління інтелектуальною власністю у сфері «зелених» технологій розглянуто особливості стратегій управління інтелектуальною власністю в сфері «зелених» технологій, проаналізовано існуючі моделі обміну «зеленими» технологіями, трансфер технологій та розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на технологію. Зазначено, що права інтелектуальної власності є важливим політичним інструментом для стимулювання інновацій, вони дають економічні стимули для розробки нових технологій і сприяють поширенню інновацій та впорядковують відносини, що становлять фундамент укладення договорів на взаємовигідних умовах. Досліджено правові підстави застосування механізмів примусового ліцензування для сфери «зелених» технологій. У підрозділі 3.2. Управління інтелектуальною власністю у сфері «зелених» технологій в Україні: правове забезпечення, розглянуто передумови для формування Національної стратегії «зеленого» зростання до 2030 року, що сприятиме досягненню вуглецевої нейтральності, а також Політики управління інтелектуальною власністю в сфері «зелених» технологій, що стосується досягнення Цілей сталого розвитку України.
