Жураковська Г. В. Загоєння ран м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки, закритих різними методами

Будь-які рани м’яких тканин загоюються із формуванням рубцевої тканини, тому вивчення процесів формування та профілактики утворення рубців і в наш час залишається актуальним. Згідно останніх наукових статистичних даних, неестетичні рубці зустрічаються у 10% від загальної популяції населення земної кулі та характеризуються значним відсотком розвитку післяопераційних рецидивів після їх видалення (Нагайчук В.В., Шкільняк Л.І., 2017). Механічне пошкодження м'яких тканин – неминучий елемент будь- яких оперативних втручань на живому об’єкті, в тому числі людини. У відповідь на механічну травму починають діяти складні нейро-гуморальні механізми з метою усунення ранового пошкодження, відновлення форми та функції, в результаті чого формується рубцева тканина різного об’єму та з різними властивостями. В останні роки кількість планових оперативних втручань на щелепно-лицевій ділянці має тенденцію до зростання, що, відповідно, призводить до збільшення кількості людей із рубцями на обличчі (Мельничук Ю.М., Огоновський Р.З., 2015). На основі проведених досліджень у дисертаційній роботі встановлені нові теоретичні та практичні результати щодо формування рубцевої тканини при закритті операційних ран різними методами. Виявлені нові фактори ризику розвитку надмірного об’єму рубцевої тканини, розроблені діагностичні критерії та особливості тактики лікування та профілактики утворення патологічної рубцевої тканини. Мета дослідження – підвищити ефективність профілактичних інтраопераційних заходів стосовно ризику виникнення неестетичних післяопераційних рубців шкіри шляхом застосування і порівняння різних методів закриття операційних ран шкіри в експерименті. Об’єкт дослідження – 96 клаптів шкіри щурів лінії Wistar з післяопераційними ранами на різних стадіях репаративного гістогенезу; 6 інтактних клаптів шкіри щурів лінії Wistar.