Дисертація присвячена підвищенню ефективності профілактики стоматологічних захворювань у дітей з інфекційним мононуклеозом. Отримані результати клінічних, імунологічних та мікробіологічних досліджень дозволили обґрунтувати комплекс лікувально-профілактичних заходів основних стоматологічних захворювань у дітей з інфекційним мононуклеозом. Для оцінки захворюваності дітей інфекційним мононуклеозом ретроспективно проаналізовано 448 медичних карт (№003/0) дітей, які були госпіталізовані та перебували на лікуванні у Львівській обласній інфекційній лікарні за період – 2019 по 2022 рр. Встановлено, що серед госпіталізованих дітей було 61,83% хлопців та 38,17% дівчат. Протягом всіх років визначалося переважання госпіталізованих з ІМ хлопців. Значно частіше були госпіталізовані діти від 1 до 5 років (60,26%). Основним симптомокомплексом у дітей був тонзиліт, лімфаденопатія, слабкість, гіпертермія, наліт на язику.
На основі клінічного обстеження 48 дітей з інфекційним мононуклеозом віком 6-9 років встановлено, що поширеність карієсу тимчасових зубів у обстежених дітей, в середньому, становить 87,53±2,34% при інтенсивності ураження 6,13±0,58 зуба у той час, як серед дітей без ознак вірусної інфекції – 76,15±2,13% (р<0,001) при інтенсивності ураження 4,81±0,53 зуба (р>0,05). При дослідженні активності каріозного процесу, в середньому, у 20,94±2,58% дітей з інфекційним мононуклеозом виявлено І ступінь активності карієсу, у контрольній групі таких дітей було на 32,30% більше (36,29±2,31%, р<0,05). ІІ та ІІІ ступені активності карієсу частіше виявлено у дітей основної групи (50,22±3,24% та 21,23±1,45%) у порівнянні з дітьми контрольної групи (42,47±2,13% та13,90±0,89%, р<0,05).
Аналіз результатів обстеження дітей з інфекційним мононуклеозом віком 6-14 років показав, що поширеність карієсу постійних зубів у обстежених дітей з цією патологією, в середньому, становить 73,68±3,04% при інтенсивності ураження 3,41±0,24 зуба, у той час, як серед дітей без ознак вірусної інфекції – 65,06±2,98% при інтенсивності ураження 2,53±0,22 зуба (р1<0,05, р2<0,01). При аналізі активності каріозного процесу виявлено, що І ступінь активності карієсу значно частіше виявлено у дітей контрольної групи (29,19±3,31%) по відношенню до дітей основної групи (17,33±3,68%, р<0,05). Натомість, серед дітей з інфекційним мононуклеозом частка осіб із ІІ ступенем активності карієсу, в середньому, була на 10,04% вищою, ніж серед практично здорових (31,87±3,24% проти 28,96±3,13 зуба відповідно, р>0,05). ІІІ ступінь активності карієсу, діагностовано у 5,55 разів частіше серед дітей у порівнянні з контрольною групою (р<0,05).
Порівняльна оцінка стану тканин пародонта проведена у 66 дітей 9 та 12 років із інфекційним мононуклеозом та 117 соматично здорових дітей цього ж віку (контрольна група). Явища запального процесу в тканинах пародонта у вигляді хронічного катарального та гіпертрофічного гінгівіту у дітей із інфекційним мононуклеозом, в середньому, виявлено у 69,70±5,66%, що відповідає високому рівню згідно критеріїв ВООЗ, та зустрічаються значно частіше по відношенню до дітей контрольної групи (48,72±4,62%, р<0,01), що відповідає середньому рівню. Серед дітей із інфекційним мононуклеозом хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ) діагностовано у 63,64±5,92% випадків, що на 40,49% частіше, ніж у контрольній групі (45,30±4,60%, р<0,05). Кількість дітей із гіпертрофічним гінгівітом на фоні інфекційного мононуклеозу була на 77,19% вищою, ніж у дітей контрольної групи. При аналізі ступеню важкості ХКГ встановлено, що у дітей з інфекційним мононуклеозом, в середньому, легкий ступінь складає 52,38±7,71% проти 81,13±5,37% у контрольній групі (р<0,01). Значно вищою виявилась частка дітей основної групи із середнім ступенем важкості ХКГ (42,86±7,64%) порівняно із дітьми групи контролю (18,87±5,37%, р<0,05). Важкий ступінь діагностовано лише у 4,76±2,29% випадків у дітей з інфекційним мононуклеозом, серед соматично здорових дітей важкої форми ХКГ не виявлено взагалі.
З метою вивчення поширеності та структури зубощелепних аномалій нами було обстежено 183 дітей віком 9 та 12 років (66 дітей, у яких в анамнезі був інфекційний мононуклеоз, та 117 практично здорових дітей, які склали контрольну групу). Результати дослідження показали, що серед дітей основної групи ЗЩА виявлено у 86,36±4,22% у той час, як серед практично здорових дітей цей показник не перебільшував 69,23±4,27% (р<0,01). Найбільший відсоток склали аномалії зубних рядів: 81,81±4,75% у дітей основної групи та 49,57±4,62% у дітей контрольної групи (р<0,001). Аномалії прикусу зустрічались, в середньому, у 43,94±6,11% дітей основної групи, серед діте
