Годований О. В. Оптимізація диференційованого лікування та профілактики стрес-індукованих порушень метаболізму тканин пародонта у пацієнтів із зубощелепними аномаліями

Дисертаційна робота присвячена вирішенню наукового завдання, яке полягає у підвищенні ефективності лікувально-профілактичних заходів, що спрямовані на підготовку пацієнтів із зубощелепним аномаліями (ЗЩА) зі скомпроментованим пародонтальним комплексом, а саме з діагностованим хронічним генералізованим пародонтитом (ХГП) початкового-І ступеня тяжкості, до активного ортодонтичного лікування шляхом зменшення стрес-модулювального впливу незнімної ортодонтичної апаратури та профілактики спровокованих нею у пародонтальних тканинах окисних метаболічних порушень. Для досягнення визначених завдань проведено доклінічний та клінічний етапи досліджень. На доклінічному етапі розпрацьовано пародонтальну гелеву композицію під запатентованою назвою «Бензидафлазівердин» (ГКБ), що включала патогенетично обгрунтовані активні компоненти – флавоноїдний комплекс (ФК) («Протефлазід®») та бензидаміну гідрохлорид (БГ) (нестероїдний протизапальний препарат «T-Sept®»). За результатами обстеження 220 ортодонтичних пацієнтів (112 жінок і 108 чоловіків віком від 20 до 35 років) із зубощелепними аномаліями (ЗЩА) на клінічному етапі досліджень було встановлено, що патологія прикусу може виступати діагностичним маркером ризику розвитку захворювань тканин пародонта. Поряд із діагностованими ЗЩА у пацієнтів встановлено різні прояви патології тканин пародонта. Встановлено також супутні чинники місцевого характеру, які в обстежених ортодонтичних пацієнтів без соматичної патології могли бути потенційною причиною виникнення і прогресування перебігу захворювань тканини пародонта на тлі ЗЩА. Розпрацювання лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) для пацієнтів із ЗЩА та ХГП початкового-І ступеня потребувало проведення доклінічних досліджень щодо ГКБ. Експериментальне вивчення гострої токсичності, шкірно-резорбтивної та іритативної дії на тваринах. На альтернативній моделі – хоріоалантоїсній оболонці курячого ембріона виявлено, що коефіцієнт подразнювальної дії ГКБ становив показник 5, що у категорії небезпеки розвитку подразнювальної дії розцінюється як сполука з помірною подразнювальною дією на слизові оболонки. Дослідженнями кумулятивної активності ГКБ, процесів інтенсивності перекисного окиснення ліпідів та стану антиоксидантної системи в крові експериментальних тварин встановлено слабку кумулятивну активність при коефіцієнті кумуляції. Результати визначення антимікробної дії із застосуванням модифікації суспензійного методу, показали добре виражену антибактерійну активність ГБК, що не поступалася результатам препарату «Холісал». Вивчення біотолерантності, цитосумісності, генотоксичної дії, про/антиоксидантної активності компонентів ГКБ на культивовані клітини людини та ссавців, дозволило встановити, що ГКБ найменше пригнічувала клітини макрофаги, тобто проявляла найвищий регенераторний потенціал. ГКБ також не виявляла вираженого супресивного ефекту спричиняючи значно менші пошкодження ДНК. Ефективним було поєднання ГКБ з електрофорезом, що дозволило впливати на клітини експериментального імітаційного середовища тканин пародонтального комплексу та забезпечити пролонгацію дії активних компонентів. Для пацієнтів основної групи із ЗЩА (n=60) на тлі ХГП початкового-І ступеня був розпрацьований лікувально-профілактичний комплекс (ЛПК), який застосовували у підготовці до активного періоду ортодонтичного лікування з метою ліквідації запальних явищ та адаптації тканин пародонта і для зниження стрес-індукованої дії незнімної ортодонтичної апаратури. Застосовано засоби загальної медикаментозної терапії – мультимінеральний комплекс «Biotus» та антиоксидант «Ресвератрол». Заходи місцевої терапії включали полоскання порожнини рота «Tantum Verde®», професійну гігієну, протокол SRP, санацію порожнини рота, використання індивідуальних кап з ГКБ, наясенний електрофорез з ГКБ (4-5 процедур). В активному періоді ортодонтичного лікування після отримання стійкої ремісії ХГП початкового-І ступеня пацієнтам призначали повторний курс препаратів загального спрямування. Підтримувальна терапія, яку проводили кожний місяць, включала професійну гігієну з курсом полоскання «Tantum Verde®», індивідуальні пародонтальні капи з ГКБ та електрофорез з ГКБ. Пацієнти групи порівняння (n=58) отримували традиційну схему лікування, яка включала хлоргексидину біглюконат 0,05%, гель «Холісал» та контроль гігієни 1 раз у три місяці. Показники пародонтальних індексів BOP, API та GI, дані щодо рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ), супероксиддисмутази (СОД), каталазної активності (КА) та амілазної активності (АА) у ротовій рідині отримували до та після пародонтологічного лікування ХГП початкового-І ступеня тяжкості у пацієнтів із ЗЩА основної групи безпосередньо перед встановленням незнімної ортодонтичної апаратури; далі – на 3-му та 6-му місяцях активного періоду ортодонтичного лікування показали усі переваги розпрацьованого ЛПК.