Проведено клінічне спостереження за дітьми віком 15-ти років, які проживали та навчалися в умовах йододефіциту. З метою оцінки карієсогенної ситуації в ротовій порожнині дітей вивчали гігієнічний індекс (OHI-S), індекс карієсу (КПВ), мінералізуючий потенціал слини (МПС), резистентність емалі зубів (ТЕР-тест за В.Р. Окушко); у ротовій рідині визначали кількісний склад загального кальцію та неорганічного фосфору, активність кислої фосфатази, рН, а також в’язкість, швидкість слиновиділення. Проаналізували особливості харчового раціону та поведінкових факторів за даними анкетування дітей. Встановлено, що незадовільний стоматологічний статус дітей погіршував якість їхнього життя за такими критеріями, як фізичне (зубний біль відчували 47,62% опитаних) і моральне (соромилися посміхатися через стан зубів 7,74% анкетованих) благополуччя. Вивчено особливості динаміки змін показників стану твердих тканин зубів та гомеостазу ротової порожнини в 15-річних дітей із урахуванням їхнього психоемоційного стану. По мірі зростання тривожності від низького до високого рівня зменшувалася концентрація загального кальцію в 1,3 раза (з 1,16±0,01 ммоль/л до 0,91±0,01 ммоль/л, р<0,05) та кальцій-фосфорний коефіцієнт у 1,4 раза (з 0,31±0,002 до 0,22±0,005, р<0,05), зростав вміст неорганічного фосфору в 1,1 раза (з 3,74±0,02 ммоль/л до 4,24±0,08 ммоль/л, р<0,05) та активність кислої фосфатази в 1,4 раза (з 57,30±0,96 Од/л до 78,00±0,98 Од/л, р˂0,05), знижувалася швидкість слиновиділення в 1,6 раза (з 0,49±0,01 мл/хв до 0,31±0,01 мл/хв, р˂0,05), зміщався в кислий бік рівень рН ротової рідини (з 7,12±0,06 од. до 6,40±0,08 од., р˂0,05), підвищувалася в’язкість у 1,3 раза (з 2,21±0,04 відн. од. до 2,79±0,03 відн. од., р˂0,05). Такі порушення якісних та кількісних властивостей ротової рідини, які посилювалися зі зростанням рівня тривожності, викликали зменшення показника мінералізуючого потенціалу слини у дітей із високим рівнем тривожності в 1,5 раза більше порівняно з дітьми з низьким рівнем (1,89±0,08 бала проти 2,87±0,09 бала, р˂0,05). Оскільки ремінералізуючі властивості ротової рідини визначають ступінь мінералізації та структурну повноцінність твердих тканин зуба, зниження мінералізуючого потенціалу слини призвело до зростання в дітей із високим рівнем тривожності показника ТЕР-тесту в 2,3 раза (з 2,77±0,18 бала до 6,28±0,12 бала, р˂0,05). Зниження резистентності емалі до ушкоджуючої дії кислот сприяло ініціації процесу демінералізації та зумовлювало каріозне ураження зубів, що підтверджував достовірно вищий індекс КПВ зубів у дітей із високим рівнем тривожності (8,18±0,16 постійного зуба) порівняно з дітьми з низьким рівнем (2,85±0,17 постійного зуба) (р˂0,05). Виявлено шкідливу модель харчування з частими солодкими перекусами в дітей із високим рівнем тривожності, що є фактором ризику розвитку розладів, пов’язаних із способом життя. При високому рівні тривожності порівняно з низьким рівнем зростала кількість осіб, які вживали солодкі напої в 1,5 раза та солодощі в 1,3 раза. При високому рівні тривожності зростала в 2,1 раза кількість дітей, які перекушували два і більше разів на день, на відміну від дітей із низьким рівнем тривожності. По мірі зростання рівня тривожності зменшувалася питома вага осіб, які в якості перекусів споживали фрукти (в 1,4 раза) і молочні продукти (в 2,1 раза) та зростала питома вага осіб, які вживали солодощі (в 1,4 раза) та чіпси/сухарики (в 1,9 раза). Діти з високим рівнем тривожності надавали перевагу солодощам та чіпсам/сухарикам замість фруктів і молочних продуктів. Висока частота солодких перекусів, регулярне споживання солодощів та солодких напоїв і перевага смаку над поживною цінністю продуктів харчування були вищими серед дітей із високим рівнем тривожності. Встановлено, що модель відвідування стоматолога відрізнялася залежно від рівня тривожності. У дітей із низьким рівнем переважала кратність відвідування стоматолога 2 раза на рік (30,49%) та більше 2 разів на рік (36,59%) на відміну від дітей із високим рівнем тривожності, які зверталися до стоматолога 1 раз на рік (47,22%) та по мірі необхідності (25,93%).
Досліджено патогенетичні механізми виникнення карієсу в дітей у результаті взаємодії таких загальновизнаних карієсогенних факторів як мікробний чинник, вуглеводний чинник, резистентність емалі зубів на тлі порушення фізико-хімічних властивостей ротової рідини, що залежало від рівня тривожності дітей і дотримання ними принципів здорового способу життя. Ключові слова: стоматологічна захворюваність, несприятливі екологічні чинники, карієс зубів, поширеність, інтенсивність, діти, психоемоційний стан, йододефіцит, мінералізуючий потенціал, резистентність емалі, ротова рідина, профілактика, лікування. Галузь-Медицина.
