Співак Ю. А. Оптимізація діагностики та лікування серцевої недостатності у хворих із гострим інфарктом міокарда в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу

Дисертаційна робота присвячена проблемі підвищення ефективності лікування серцевої недостатність (СН) зі фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ)> 40% у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) шляхом удосконалення діагностики структурних та функціональних порушень міокарду, оптимізації терапевтичних заходів із використанням медикаментозних середників: антагоніста мінералокортикостероїдних рецепторів (АМРК) – еплеренона та інгібітора натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ2) – емпагліфлозина. Попри досить стрімкий розвиток сучасних технологій із розширенням діагностичних та терапевтичних можливостей, все ще недостатньо даних про особливості ремоделювання інфарктного міокарда з подальшим прогресуванням СН, особливо це стосується хворих з супутнім ЦД2, формування кардіо-ендокринних підходів з оптимальними індивідуальними програмами та диференціювання терапевтичних заходів залежно від коморбідної патології. Аналіз літературних джерел свідчить про недостатність інформації, або її уривчастість та поверховість про особливості клініко-кардіологічного перебігу, структурно-функціонального відновлення та кардіореабілітаційного потенціалу хворих у гострому та відновному періодах інфаркту міокарда на фоні супутнього ЦД2 та без нього. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності лікаря з метою поглиблення розуміння проблеми, оптимізації вчасної верифікації даної патології та застосування оптимальної лікувальної тактики. Це дозволить досягнути максимальної ефективності під час клінічного перебігу, стабілізації та подальшого відновлення пацієнтів. Проаналізувавши існуючі підходи до застосування різних методів лікування у клінічній практиці на перебіг СН на тлі ГІМ та ЦД 2, можемо стверджувати, що СН є досить відкритою проблемою, оскільки не дає уніфікованих рекомендацій щодо діагностики та термінів лікування відносно початку хвороби, а наявні результати лише містять дані з ефективності лікування симптоматичного перебігу захворювання. Також на сьогодні ще не визначена динаміка відновлення серцевого м’яза, регуляторної ланки організму у хворих із ГІМ у поєднанні з ЦД2 під впливом медикаментозного лікування методом призначення кардіологічного препаратів АМРК та/або іНЗКТГ2, не проведено порівняння ефективності їх окремого застосування, не уточнена ефективність їхнього поєднання на фоні базової терапії, що й зумовило напрямок проведеного дослідження. Мета дослідження: підвищення ефективності діагностики та лікування серцевої недостатності на тлі гострого інфаркту міокарда в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу та без нього на підставі вивчення патогенетичних механізмів перебігу синтропії. Переконливо доведена доцільність раннього призначення комбінованої фармакологічної терапії (еплеренону та емпагліфлозину) для підвищення ефективності функціонального відновлення серця та подальшого зменшення клінічних наслідків перенесеного інфаркту. Отримані дані дозволили оптимізувати тактику лікування пацієнтів з СН із ФВ ЛШ >40% у гострому та післяінфарктному періодах на фоні супутнього ЦД2 шляхом використання впродовж 6-ти місяців методів фармакологічної корекції, а саме призначенням комбінації АМКР та іНЗКТГ2 у комплексному лікуванні патології.