Дисертацію присвячено дослідженню правової природи, змісту та особливостей діяльності Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками шляхом опрацювання інституціональної та функціональної складової діяльності останньої.
Доведено, що Держлікслужба за своєю юридичною природою, будучи представником державної виконавчої влади, входить до системи численних інших центральних органів виконавчої влади, реалізуючи при цьому закріплені за нею напрями державної політики, що формуються Міністерством охорони здоров’я України. З’ясовано особливе місце та роль Держлікслужби в системі органів публічної влади, що обумовлено декількома аспектами: є представником інших центральних органів виконавчої влади; реалізує декілька споріднених напрямів державної політики, сформовані Міністерством охорони здоров’я України; будучи утвореною в якості служби, крім функцій з надання адміністративних послуг, здійснює контрольно-наглядову та правоохоронну діяльність; входить до системи правоохоронних органів; наділена компетенцією та повноваженнями щодо здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення; є уповноваженим суб’єктом структури системи крові; будучи складовою системи органів публічної влади, одночасно є суб’єктом декількох її підсистем.
Наголошено, що правове регулювання діяльності Держлікслужби України є багатоаспектним процесом, у змісті якого виокремлено: сукупність правових актів, на підставі положень яких, з урахуванням їх юридичної сили, здійснюється регулюючий вплив на таку діяльність; суб’єктів, уповноважених приймати такі нормативно-правові акти, правовий статус яких і обумовлює таку юридичну силу; мету правового регулювання – забезпечення реалізації державної політики в сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення, та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові.
З’ясовано, що принципи діяльності Держлікслужби становлять собою закріплену в нормативно-правових приписах сукупність керівних засад, у відповідності до яких органи та підрозділи Держлікслужби у визначеному законодавством напряму реалізують державну політику, обумовлену метою їх функціонування. Здійснено класифікацію принципів діяльності Держлікслужби в залежності від сфери їх поширення, що вказує як на їх зв’язок з іншими з таких принципів, так і визначає особливості здійснення діяльності Держлікслужби за окремими напрямами. До першої групи віднесено загальноправові принципи діяльності Держлікслужби, як-то: верховенство права; законність; рівність і недопущення дискримінації. Другу групу принципів досліджуваної діяльності становлять міжгалузеві принципи: об’єктивність і неупередженість; відкритість і прозорість; підконтрольність і підзвітність; неприпустимості дублювання повноважень; відповідальність; тощо.
Аргументовано сутність адміністративно-правового статусу Держлікслужби, що полягає у забезпечувальній мірі юридичної відповідальності та закріпленій в нормах адміністративного законодавства сукупності владних повноважень, що здійснюються даним органом державної влади в межах відповідних суспільних відносин за чітко окресленими напрямами діяльності задля реалізації державної політики в сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів і медичної техніки, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, функціонування системи крові.
Доведено, що форми діяльності Держлікслужби вказують на декілька аспектів: на її суб’єктивне сприйняття, тобто на її зовнішнє вираження; на сферу суспільних відносин у межах якої застосовується відповідна форма; на напрям і спосіб реалізації такої діяльності; на коло суб’єктів суспільних відносин, що виникають і знаходять свій розвиток у межах реалізації відповідної форми; на обсяг владних повноважень, що можуть бути реалізовані Держлікслужбою в межах відповідної форми її діяльності. Виокремлено дві групи форми діяльності Держлікслужби в залежності від наслідків, які спричиняє їх реалізація: ті, що мають юридично значимі наслідки або ж правові форми діяльності Держлікслужби(прийняття організаційно-розпорядчих актів (акти із загальних питань діяльності й індивідуальні акти); укладання адміністративних договорів; вчинення інших юридично значимих дій); організаційні, тобто такі, що не мають своїм наслідком настання юридично значимих результатів, мають допоміжний характер і, як правило, передують застосуванню правових форм.
З’ясовано, що під методами діяльності Держлікслужби слід розуміти закріплену в нормативно-правових приписах сукупність прийомів і способів, за допомогою вчинення яких здійснюється регулюючий вплив на суспільні відносини у межах реалізації державної політики в сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, медичних виробів, а також обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, функціонування системи крові.
