У дисертаційній роботі на основі комплексу репрезентативних джерел та сучасних теоретико-методологічних засад досліджено творчу спадщину відомого вченого та популяризатора науки й освіти професора Івана Максимовича Єремеєва (1887-1957 рр.). Відображено його життєвий шлях, формування наукового світогляду, педагогічну, просвітницьку, методичну, організаційну, наукову діяльність та внесок у розвиток вітчизняної селекції та насінництва.
Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку української держави, в умовах проведення соціально-економічних реформ, перед істориками-аграрниками постає нагальна необхідність дослідити життєвий і творчий шлях видатних учених, об’єктивно оцінити їх внесок у становлення та розвиток сільськогосподарської науки та практики. В українській історіографії недостатньо наукових праць, у яких би на широкому фактичному матеріалі розкривалися творчі здобутки вітчизняних учених. Внесок окремих постатей в історію науки довгий час замовчувався, або ж узагалі не розглядався.
До блискучої плеяди видатних учених у галузі селекції та рослинництва належить професор Іван Максимович Єремеєв. Вивчаючи наукову спадщину видатного вченого-селекціонера, ми водночас розширюємо та поглиблюємо окремі аспекти розвитку аграрних наук, персоніфікуємо науковий простір видатними особистостями ХХ ст.
Нині стає актуальним вивчення наукового доробку визначного селекціонера, що присвятив усе своє життя створенню нових сортів озимої та ярої пшениці, вівса, інших польових культур. Для стабільного розвитку аграрного сектора економіки та забезпечення економічної незалежності нашої держави винятково важливе значення має науково обґрунтована сортова політика, в зв’язку з чим особливої актуальності набуває підвищення ефективності селекції та насінництва.
Однак вагомий персональний внесок відомого вченого в розвиток української аграрної науки недостатньо вивчений. До сьогодні не існує ґрунтовного дослідження, в якому б комплексно відображався життєвий шлях і науково-професійна діяльність ученого в розвитку вітчизняної селекції. У зв’язку з цим поява такої праці поповнить скарбницю історичного досвіду, дасть змогу визначити пріоритетні напрями подальшого розвитку вітчизняної науки і техніки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в постановці та розробці актуальної теми, яка на сьогодні в історичній науці всебічно й об'єктивно не розкрита.
У дисертації вперше в українській історіографії на основі різнопланових за змістом і походженням джерел комплексно проаналізовано життєвий шлях та наукову діяльність професора І. М. Єремеєва; наведено й конкретизовано маловідомі факти з життя та діяльності вченого, які раніше не були оприлюднені в наукових розвідках; з’ясовано основні чинники, що впливали на процес формування наукового світогляду І. М. Єремеєва; розроблено періодизацію життя та наукової діяльності вченого, що сприяло поетапному відтворенню його ролі в розвитку селекційної науки; проаналізовано наукові праці І. М. Єремеєва, що дало змогу значно поглибити знання про подальший розвиток вітчизняної селекційної науки.
У ході дослідження удосконалено бібліографію наукових праць ученого та впорядковано літературу про нього на основі вивчення наукової спадщини вченого; джерелознавчу базу за рахунок уведення до наукового обігу нових та маловідомих архівних матеріалів про І. М. Єремеєва, що дали можливість об’єктивно проаналізувати життя і творчість ученого.
Набув подальшого розвитку напрям наукової роботи з відтворення життєвого шляху та наукової діяльності вітчизняних учених-селекціонерів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані при подальшій розробці окресленої теми. Фактичний матеріал, узагальнення та висновки дисертаційного дослідження, введені в науковий обіг документи й матеріали, суттєво доповнюють і розширюють сучасні знання з історії розвитку селекційної науки в Україні в кінці XIX – першій половині XX ст.
