У дисертаційному дослідженні проаналізовано проблематику формування мотивації майбутніх учителів музичного мистецтва до навчально-виконавської діяльності на засадах синергетичного підходу, обґрунтовано науково-теоретичні основи досліджуваного феномену, визначено його сутність та розроблено змістову структуру, а також подано результати експериментальної перевірки розробленої й упровадженої методики, які констатують її ефективність як у частині науково-теоретичного обґрунтування, так і у частині практичного методичного забезпечення щодо виконання поставлених завдань та розв’язання актуальної проблеми фахового навчання майбутніх учителів музичного мистецтва. Практична реалізація шляхів досягнення поставленої мети дослідження здійснена на базі упровадження у процес фахового навчання загалом і фортепіанної підготовки зокрема розробленої методичної моделі, яка акумулює інструментарій як цільових педагогічних стимуляцій, так і ситуаційних впливів для стадіального формування в студентів музично-педагогічних ЗВО мотивації до навчально-виконавської діяльності, кінцевим результатом якого є сформованість готовності до фахового провадження музичного виконавства. Узагальнено методичні засади синергетичного підходу як методологічного базису формування досліджуваного феномену.
Встановлено, що існуючий на сьогоднішній день педагогічний інструментарій для формування вмотивованості студентів факультетів мистецтв педагогічних університетів щодо цілеспрямованого набуття знань і умінь у галузі музичного виконавства є недостатньо розробленим, неструктурованим і некласифікованим у відповідності до стадіального характеру мотиваційного процесу, незважаючи на те, що для професійного провадження уроків музичного мистецтва студенти після закінчення музично-педагогічного ЗВО зобов’язані володіти сформованими уміннями фахового інструментального (фортепіанного) виконавства,.
Отже вельми значущим є цілеспрямоване моделювання методики, яка озброює процес фахового навчання загалом і інструментальної (фортепіанної) підготовки зокрема педагогічним інструментарієм, який спрямовує особистість майбутнього фахівця безпосередньо на підвищення результативності власного музичного виконавства шляхом педагогічної стимуляції відповідних стадіальних мотиваційних утворень (потреб, інтересів, психологічних установок тощо), педагогічного забезпечення їх стійкого й усвідомленого характеру. Педагогічний запит на розроблення такої методики обумовлений необхідністю розв’язання суперечностей між зростаючими вимогами закладів середньої освіти до удосконалення фахової діяльності вчителя музичного мистецтва у галузі організації колективного музикування школярів, провадження музично-виконавської просвітницької діяльності, організації загальношкільних музичних святкових заходів і відсутністю стратегічного методичного напрямку щодо активізації мотиваційних процесів у майбутніх учителів музичного мистецтва, спрямованих на фундаментальне й планомірне оволодіння знаннями й уміннями фахового музичного виконавства.
Мета дослідження визначена як науково-теоретичне обґрунтування, розроблення та перевірка експериментальним шляхом методики формування мотивації майбутніх учителів музичного мистецтва до навчально-виконавської діяльності на засадах синергетичного підходу.
Під час аналізу науково-теоретичних основ проблематики формування мотивації майбутнього вчителя музичного мистецтва до навчально-виконавської діяльності, відповідних мотиваційних утворень, у контексті дослідження значущості педагогічного впливу на формування цього феномену було розроблено й конкретизовано послідовність з п’яти педагогічних стимуляцій мотиваційного процесу.