Дисертацію присвячено вивченню бродвейського мюзиклу – провідного жанра американської музичної культури ХХ–ХХІ століть, що зумовлює необхідність аналітичного осмислення широкої палітри творів, написаних як метрами бродвейської сцени (Дж. Керн, Р. Роджерс, О. Хаммерстайн, Л. Бернстайн, С. Сондхайм), так і представниками молодших поколінь (Е. Джон, Е. Л. Веббер, Л. М. Міранда, С. Шварц, Т. Райс, Т. Кітт). Тільки за період з 1866 по 2013 рік бродвейська публіка побачила близько 500 шоу, що утворює широке поле для музично-критичних і музикознавчих розвідок.
При цьому до 90-х років ХХ століття літератури, в якій ґрунтовно осмислюються історія і теорія жанру мюзиклу, фактично не існувало, на що вказують Р. Кнапп, С. МакМіллін, Дж. Свейн. Публікація найбільшої кількості праць припадає саме на початок ХХІ століття. В українському мистецтвознавстві перші ґрунтовні дослідження мюзиклу виникають в 2010-х роках, торкаючись окремих його аспектів – танцю (О. Верховенко), мюзиклу в українському соціокультурному просторі (С. Манько), ролі артиста-співака (О. Оганезова-Григоренко), та переважно концентруючись на явищах національного ґрунту – дитячого мюзиклу (А. Беліменко, А. Стьопіна, О. Шевельова) та української рок-опери (А. Комлікова).
На сьогоднішній день історія жанру бродвейського мюзиклу охоплена переважно до початку 2000-х років із особливою увагою до періоду «золотої доби» (з 1927 або 1943 року до кінця 50-х або 60-х років ХХ століття), в той час як мюзикли межі ХХ–ХХІ століття залишаються маловисвітленими. Все це вказує на необхідність в розробці жанрової теорії бродвейського мюзиклу, зокрема вивчення його загальної універсальної моделі із подальшим дослідженням у якості як жанрової системи. На основі спільних рис значної частини творів висунуто гіпотезу про наявність жанрового інваріанта мюзиклу – категорії, щоспеціально не розроблялася ані в зарубіжному, ані в українському музикознавстві.
Мета дослідження – виявити специфіку втілення жанрового інваріанта бродвейського мюзиклу в творах кінця ХХ – початку ХХІ століття. Об’єкт дослідження – бродвейський мюзикл ХХ – початку ХХІ століття. Предмет – жанровий інваріант бродвейського мюзиклу.
Дисертація складається з трьох Розділів. У Розділі 1 («Бродвейський мюзикл та його жанровий інваріант») вивчається стан розробки питань стосовно жанру бродвейського мюзиклу; виявляються основні аспекти його аналізу в зарубіжних та вітчизняних джерелах; визначається ступінь розроблення питань драматургії та жанрової специфіки. Запропоновано структуру його жанрового інваріанта, під котрим розуміється стійка модель жанру, що формується у ХХ та продовжує функціонувати у ХХІ столітті.
У Розділі 2 («Втілення жанрового інваріанта в мюзиклах на запозичені оперні сюжети межі ХХ–ХХІ століть») розглядаються мюзикли «Rent» Дж. Ларсона (1996) та «Аїда» Е. Джона (2000), кожен з яких відштовхується від раніше написаного музично-театрального академічного твору – «Богеми» (1896) Дж. Пуччіні (для «Rent») та «Аїди» (1871) Дж. Верді. Проаналізовано метаморфози сюжету, специфіку його втілення в операх і мюзиклах; особливості трактування оперних форм; втілення тематичних арок (реприз, тематичних повторів); роль оркестровки.
У Розділі 3 («Втілення жанрового інваріанта в мюзиклах ХХІ століття на оригінальні сюжети») розкриваються особливості лібрето та композиції мюзиклу «Wicked» С. Шварца (2003) та «Next to Normal» Т. Кітта (2009), у тому числі співвідношення лібрето В. Хольцмана та літературного першоджерела – романа Г. Магвайра в мюзиклі «Wicked».
У Висновках підсумовуються результати аналізу і надається характеристика основних рис жанрового інваріанта, які втілюються в бродвейському мюзиклі на межі ХХ – ХХІ століть, у тому числі через: опору на вторинне лібрето; незмінність двоактної структури, побудованої на особливій драматургії; наявність трьох основних драматургічних вузлів; використання тематичних арок – реприз; значну роль повторюваних мотивів (лейтмотивів); спадкоємність окремих сцен і номерів із типовими композиційними одиницями мюзиклу як вокальними, так і інструментальними.
Всі ці принципи знаходять втілення в творах Дж. Ларсона, Е. Джона, С. Шварца та Т. Кітта, що підтверджує універсальність і стабільність жанрового інваріанта бродвейського мюзиклу, який склався в ХХ столітті і зберігає свою актуальність на сучасному етапі.
Ключові слова: музика; музичне мистецтво; композитор; сучасна музика; жанр; оперний жанр; драматургія; жанровий інваріант; лібрето; жанрово-стильова взаємодія; мюзикл; бродвейський мюзикл; опера; артист мюзиклу; співак; вокальна творчість; музична семантика.
