Дисертація містить перший досвід систематизації виконавських версій фортепіанних концертів Ф. Шопена в музичній практиці ХХ – ХХІ ст. У працях, присвячених Шопену та його творчості (М. Демська-Трембач, Л. Касьяненко, К. Кобилянська, С. Школяренко, W. Atwood, E. Burger, L. Bronarski, A. Czartkowski, Z. Jezewska, T. Fraczyk, A. Gide, F. Hoesick, J. Kleczynski, K. Kobylanska, R. Koczalski, W. Landowska, Z. Lissa, K. Michalowski, J. Samson, J. Rushton, E. Sluszkiewicz, B. Sydow, M. Szulc, М. Tomaszewski, T. Zieliński), напрацювано досвід наукового осмислення феномену Ф. Шопена в контексті фортепіанної культури доби романтизму. Втім у шопенознавстві є окремий розділ, який вивчає традицію виконання музики Шопена «після Шопена». У розвиток цього напряму пропонується інтерпретативна концепція, що базується на порівняльно-стильовому аналізі двох концертів для фортепіано з оркестром.
Затребуваність теми зумовлена увагою до творчої «армади» піаністів-шопеністів різних генерацій і шкіл, які створили усталену традицію шопеніанства ХХ-ХХІ ст. Це мистецьке явище уособлює віртуально-реальний часопростір, в якому перебуває традиція виконання музики польського генія. Завдяки креативності талановитих індивідуальностей виникає Шопена як «згорнутого символу» романтичного стилю. Його усвідомлення відбувається через композиторсько-виконавський стилістичний комплекс, що розкриває новаційність мислення Шопена засобами фортепіано. Саме цей комплекс стає предметом порівняльних характеристик обраних виконавських версій фортепіанного концерту у подальшому мистецькому хронотопі історії. Таким чином, актуальність теми обумовлена: 1) нагальною потребою піаністів-практиків у репрезентації виконавського шопеніанства як феномену музичної культури сучасності; 2) браком інтерпретологічних праць, присвячених аналізу виконавських версій шопенівських творів та їх систематизації.
Мета дослідження – концептуалізувати особливості виконавських версій фортепіанних концертів Ф. Шопена в музичній практиці ХХ – початку ХХІ століть на науковій платформі порівняльної інтерпретології.
Об’єкт дослідження – виконавські стилі в інтерпретації музики Ф. Шопена, предмет – їх відображення у версіях видатних інтерпретаторів двох фортепіанних концертів.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації вперше:
– представлено досвід систематизації порівняльного аналізу виконавських версій фортепіанних концертів Ф. Шопена в музичній практиці ХХ – ХХІ століть;
– визначено риси фактурного стилю Ф. Шопена та його історичне значення для подальшої еволюції «звукового образу» фортепіано;
– проаналізовано концепції Першого та Другого фортепіанних концертів Ф. Шопена в аспекті новацій «композиторського центру», які не лише збагачують жанрову модель, але й через виконавський комплекс впливають на стиль інтерпретації твору;
– охарактеризовано співвідношення традицій і новацій у виконанні шопенівських концертів як критерій типологізації результатів порівняльного аналізу;
– розроблено порівняльно-гендерний вимір інтерпретації концертів Ф. Шопена на окремих персоналіях (виконання Є. Кісіна, К. Аррау, Лан Лана, Б. Давидович, М. Аргеріх, А.Сагалової);
– визначено версії «класицистичну» стилістику виконання концертів Ф. Шопена, представлених Я. Олейнічаком і Д. Чоні (Перший концерт), Н. Фрейре і А. Сагаловою (Другий концерт)
– презентовано «романтичну» модель інтерпретації шопенівських концертів у творчості А. Рубінштейна і Х. Буніатішвілі (Другий концерт) та Г. Черни-Стефанської та Я. К. Бройї (Перший концерт);
– виявлено універсальний (актуалізований) тип трактування стилю концертів Шопена на прикладі версій А. Кобаясі і А. Баришевського (Перший концерт) та Ф. Шаплена і К. Цимермана (Другий концерт).
Уточнено:
– основні тенденції розвитку фортепіанного виконавства Новітнього часу на прикладі інтерпретацій фортепіанних концертів Ф. Шопена.
