У дисертації здійснено комплексне дослідження конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя в умовах реалізації положень судової реформи. Встановлено, проблематика верховенства права є однією з найбільш складних та комплексних питань у сучасній юридичній науці. Зауважено, варто розрізняти три основні моделі верховенства права англо-американську («The rule of law»), французьку «Etat de droit») та німецьку (Rechtsstaat). Одним із першорядних складових елементів принципу верховенства права за будь-якою із зазначених традицій є забезпечення незалежності судової гілки влади, де провідну роль відіграють органи суддівського врядування.
Досвід становлення органів суддівського врядування в зарубіжних державах дозволяє стверджувати, що їх витоки беруть початок із концепції верховенства права та визначається національними та історико-правовими позиціями відповідної правової системи. Встановлено, Вища рада правосуддя є органом, котрий посідає особливе місце у системі стримувань та противаг, оскільки виконує серед іншого функцію контролю за потенційно можливим втручанням інших гілок влади у здійснення повноважень судовою владою.
Визначено позитивним кроком на шляху до модернізації конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя внесення змін до відповідного профільного закону, котрі серед іншого передбачали створення Етичної ради – органу, до предмету відання якого належать питання оцінки доброчесності осіб, котрі потенційно претендують ввійти до складу Вищої ради правосуддя, а також здійснення однократного оцінювання дійсних членів Ради правосуддя щодо її відповідності вимогам доброчесності та професійної етики.
Визначено за доцільне розширити повноваження Вищої ради правосуддя в аспекті реагування на захист суддів та прокурорів від будь-яких дій, які можуть вплинути на їх незалежність або неупередженість, викликати підозри щодо них, або можуть завдати шкоди їхній професійній репутації.
Визначено, Європейська мережа судових рад ENCJ об’єднує національні інституції в державах-членах Європейського Союзу, які є незалежними від виконавчої та законодавчої влади та відповідають за підтримку судових органів у незалежному відправленні правосуддя. Проаналізовано основні документи, прийняті Генеральною Асамблеєю ENCJ.
Зазначено, що системний аналіз європейських стандартів у сфері здійснення суддівського врядування, у свою чергу, дозволяє стверджувати, що покликанням відповідних судових рад є посилення суддівської незалежності та автономності.
Зауважено, існує міжнародний консенсус щодо того, що органи суддівського врядування повинні мати широке членство, яке включає більшість суддів, але також передбачає представлення у складі зазначених органів членів, котрі обираються / призначаються із числа юридичної, у тому числі академічної, спільноти. Такі моделі суддівського врядування вважаються найуспішнішими з точки зору забезпечення оптимальності здійснення їх функціонального призначення.
Запропоновано застосовувати принцип збалансованості у формуванні органів суддівського врядування, котрий передбачає серед іншого безпосередню участь у складі судових рад і інших представників, не обов’язково правничих професій.
Запропоновано прийняття окремого документу – Керівні принципи та/або Кодекс етики Вищої ради правосуддя, котрий може зміцнити довіру громадськості та сприяти кращому розумінню ролі зазначеного органу суддівського врядування.
