Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів лікування хворих з місцево розповсюдженим раком прямої кишки шляхом вивчення ефективності неоад’ювантної променевої та хіміопроменевої терапії в комплексному лікуванні резектабельного місцево поширеного раку прямої кишки.
Робота аналізу результатів лікування 176 хворих на місцево розповсюджений рак прямої кишки (сT3с-4N1-2M0, з наявністю екстрамуральної судинної інвазії (EMVI – extramural vascular invasion), зі залученням або руйнуванням власної фасції за рахунок самої пухлини або метастатично ураженого лімфатичного вузла (CRM+ - circumferential resection margin), яким у відділеннях променевої терапії, хіміотерапії та відділенні хірургії пухлин КНП «Закарпатський протипухлинний центр» ЗОР в період з 2017 по 2022 роки було проведено пролонгований курс неоад'ювантної хіміопроменевої терапії, неоад'ювантної променевої терапії та подальше оперативне втручання.
У всіх пацієнтів пухлина прямої кишки була морфологічно верифікована. Ступінь диференціювання пухлинних клітин було визначено з урахуванням критеріїв міжнародної гістологічної класифікації пухлин (ВООЗ, 2010 р).
Під час проведення роботи хворі були розподілені на 3 групи. Перші дві групи являють собою проспективне одноцентрове рандомізоване відкрите дослідження де в процесі лікування застосовувався пролонгований курс НПТ або НХПТ на лінійному присокрювачі із застосуванням технологій VMAT та IMRT (2021-2022 роки). До 3 групи увійшли пацієнти результати лікування яких було досліджено ретроспективно і які отримали лікування згідно стандарту НХПТ без застосування технологій 3Д планування, на кобальтовій установці (2017-2020 роки).
Перша (основна) група включала 57 хворих на МРРПК, яким в рамках неоад'ювантного етапу лікування було здійснено тільки курс неоад'ювантної ПТ у режимі фракціонування (РВД 1,8 Гр/д, 5 фракцій на тиждень, СВД 50,4 Гр на регіонарні лімфатичні вузли тазу і на первинну пухлину та уражені лімфатичні вузли) у зв’язку з відмовою пацієнтів проводити хіміотерапію на неадювантному етапі лікування.
У другу групу (група контролю) було включено 56 хворих на МРРПК, яким було проведено курс НХПТ у режимі класичного фракціонування (РВД 1,8 Гр/д, 5 фракцій на тиждень, СВД 50,4 Гр на регіонарні лімфатичні вузли тазу і на первинну пухлину та уражені лімфатичні вузли) з потенціюванням капецитабіном (825мг/м2 2р/д 5 днів на тиждень). У даній групі пацієнти дали згоду на проведення НХПТ з радіофармпрепаратом.
Третю групу (група контролю) склали 63 пацієнти, які отримували лікування згідно стандарту НХПТ - режим класичного фракціонування (РВД 1.8 Гр, СВД 50,4 Гр) у комбінації з капецитабіном ), але із застосуванням кобальтової установки. Дослідження затверджене біоетичною комісією Ужгородського національного університету. Дослідження проведено згідно Гельсінських декларацій прав людей. Середній вік пацієнтів у нашому дослідженні становив 56,7±2,06 року.
При зіставленні результатів МРТ, виконаних перед початком та після закінчення курсу НХПТ та НПТ у 160 (90,1%) із 176 пацієнтів, була відзначена позитивна динаміка у вигляді зменшення протяжності самої пухлини та збільшення відстані між пухлиною та анальним краєм, p=0,0001. При порівнянні результатів НХПТ та НПТ встановлено статистично значиму різницю на користь НХПТ де у хворих відстань між дистальною межею пухлини та анокутанною лінією до лікування становила 58,7 ±1,48, а після НХПТ цей показник становив уже 70,8±1,28 (p=0.0001), аналогічно спостерігається подібна картина і при застосуванні інших методик, але при порівнянні саме НХПТ та НПТ кращі результати спостерігались в групі де використовалось підсилення капецитабіном на відміну від кобальтової установки та звичайного застосування НПТ в режимі класичного фракціонування. Найгірші результати спостерігали в ІІІ групі хворих..
При порівнянні результатів променевої терапії згідно відстані між дистальною межею пухлини та анокутанною лінією встановлено що при застосуванні технології VMAT результати були найкращі у ІІ групі пацієнтів де цей показник становив 71,8±1,35мм в порівнянні з І групою та ІІІ групою, де результати становили 64,4±2,10 мм та 63,5±3,29 мм відповідно (p=0.0001). При оцінці протяжності пухлини до та після неоадювантної променевої терапії виявлено статистично значиму різницю у групах порівняння на користь технології VMAT у хворих ІІ групи в порівнянні з І та ІІІ групою (p=0.0001). При порівнянні результатів І групи та технологій VMAT та IMRT та ІІІ групи встановлено, що при використанні технології IMRT та класичного фракціонування без підсилення капецитабіном та ПТ за такою ж схемою з підсиленням на кобальтовій установці статистично значимої різниці не встановлено. Отримані статистичні результати провірено за допомогою FDR та тесту Бонфероні де актуальними є показики p<0.001.
