Дисертація є першим у науці кримінального процесуального права комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем постановлення судом апеляційної інстанції ухвал у кримінальному провадженні.
У дисертації визначено ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні як ситуаційний правозастосовний акт владно-розпорядчого характеру, постановлений апеляційним судом у встановленому законом порядку і виражений у визначеній законом формі, у провадженні ініційованому учасниками провадження, на підставі встановлених в ході провадження фактичних обставин справи, спрямований на виконання завдань кримінального провадження в цілому та стадії апеляційного провадження зокрема, якій містить відповіді на правові питання, що виникають під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, та владні приписи щодо вчинення певних правових дій чи настання певних правових наслідків, які мають загальнообов’язковий характер.
Удосконалено теоретичне знання про значення ухвал суду апеляційної інстанції, зокрема виділено і аргументовано організаційне, матеріально-правове, процесуальне, судово-контрольне, освітньо-наукове, виховне і превентивне значення ухвал апеляційного суду. Такі ухвали повинні сприяти покращенню якості роботи судів першої інстанції, пози¬тивно впливати на формування та спрямування судової практики на однакове розуміння та правильне застосування правових норм, здійснюють вплив на формування професійної правосвідомості суддів та учасників кримінального провадження.
Сформовано систему сучасних критеріїв класифікації ухвал апеляційного суду у кримінальному провадженні та проведено за ними класифікацію, а саме: 1) по відношенню до предмета доказування: основні та допоміжні; 2) за функціональним призначенням: початкові, проміжні та кінцеві; 3) залежно від етапності апеляційного провадження: а) ухвали, що приймаються на етапі відкриття апеляційного провадження; б) ухвали, що приймаються на етапі підготовки апеляційного розгляду; в) ухвали, що приймаються на етапі апеляційного розгляду; г) ухвали, що приймаються на етапі завершення апеляційного розгляду після виходу до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення; 4) залежно від тих завдань, на виконання яких спрямовані ухвали апеляційного суду: а) організаційні ухвали; б) ухвали, спрямованні на доказування; в) ухвали, спрямовані на застосування заходів забезпечення кримінального провадження; г) ухвали, спрямованні на забезпечення прав учасників апеляційного провадження; д) ухвали, спрямовані на вирішення апеляційної скарги по суті; 5) в залежності від суб’єктного складу прийняття: колегіальні та одноособові; 6) в залежності від вимоги імперативності прийняття: обов'язкові та необов’язкові (факультативні); 7) за процесуальним порядком прийняття: а) ухвали, що постановляються у нарадчій кімнаті; б) ухвали, що виносяться безпосередньо у залі судового засідання; в) «розпорядчі» ухвали, що виносять в окремому розпорядчому порядку суддею-доповідачем; 8) за процесуальною формою закріплення: а) ухвали, що викладаються окремим процесуальним документом; б) ухвали, що заносяться до журналу судового засідання; 9) в залежності від передбаченою КПК України можливості оскарження: ухвали, що підлягають, та ухвали, що не підлягають оскарженню у касаційному порядку; 10) виходячи з особливих повноважень апеляційного суду, що не пов’язані на пряму із переглядом судових рішень судів першої інстанції та слідчих суддів, виділено окрему групу – особливі ухвали апеляційного суду: а) ухвали, пов’язані із таким повноваженням апеляційного суду, як то ухвалення рішення про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого (визначення підсудності кримінального провадження); б) «окремі» ухвали апеляційного суду.
