Дисертація є комплексним дослідженням питань щодо виокремлення, правової характеристики поняття та ознак використання криптовалюти суб’єктами господарювання у сучасних економічних реаліях, в якому здійснено її системний науково-практичний аналіз.
Актуальність обраної теми дослідження зумовлена процесом динамічних реформ у сфері господарювання, ускладненими воєнною агресією з боку РФ, нестабільністю та коливанням фінансового ринку, змінами попиту і пропозицій на споживчому ринку щодо використання криптовалюти тощо.
Загальний аналіз наукової літератури засвідчує, що виокремлення порядку та умов застосування криптовалюти як складової правового регулювання господарського права, критерії її самостійності і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі їх аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі сучасних реформ економічно-фінансової політики виникає необхідність їх дослідження задля належного нормативного забезпечення та однакового правозастосування. Також нез’ясованими є положення щодо її використання у контексті уніфікації національного законодавства із законодавством ЄС.
У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної тематики з точки зору її господарсько-правового регулювання, визначено її актуальність і теперішній стан наукового дослідження вказаної сфери; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.
У роботі передовсім сформульовано визначення криптовалюти як економіко-правової фікції, що є взаємозамінним різновидом віртуального активу у формі шифрованого електронного запису, емісія та облік якого виконується децентралізовано на основі технології розподіленого реєстру та криптографічних алгоритмів, який є об’єктом речових прав та здатен виконувати обігові і накопичувальні функції. Доведена безперспективність законодавчого віднесення криптовалют до різновидів нематеріальних активів може виявитися безперспективним з урахуванням потреб врахування фактичної здатності криптовалют виконувати основні обігові, ощадні та платіжні функції, притаманні аналоговим безготівковим коштам, а також з огляду на виникаючу невідповідність юридичної природою криптовалюти та його економічних властивостей обігового засобу децентралізованого характеру, що передбачає загрозу постійного неспівпадіння облікових (податкових) характеристик криптовалют та загального правового режиму власності (речовий зміст) стосовно цього віртуального актив.
Через призму державної економічної політики визначений її напрямок у сфері емісії та обігу криптовалюти у контексті спрямування її на комплексні рішення, які б уводили криптовалютні операції у цій сфері у загальне поле здійснення господарської діяльності та ставали б предметом міжвідомчого державного впливу, що передбачає здійснення державної економічної політики на засадах врахування міжнародного глобального економічного значення криптовалют, необхідності запобігання тінізації відповідних операцій, єдиного їх сприйняття з іншими фінансовими інструментами ведення бізнесу та підтримки альтернативних державних технологічних рішень, саморегулівних платформ й посередницьких структур, взаємодія із якими забезпечуватиме активну участь держави в побудові віртуальної економіки. Уперше сформульована теза про те, що у період воєнного стану державна економічна політики щодо ринку криптовалют повинна враховувати позитивні риси криптовалютного донорства на користь українського народу та з урахуванням принципу пропорційності та реальної легітимної основи криптовалют в економіці воєнного стану вона повинна виходити з заборон придбання криптовалют за національну валюту, а також жорсткого обмеження доступу на український ринок фінансових послуг криптобірж, пов’язаних з країною-агресором та її союзниками.
