У дисертації вирішено наукове завдання, що полягає в проведенні дослідження конституційного права на охорону здоров’я в Україні та формулювання пропозиції щодо подальшого удосконалення його нормативної регламентації. Серед узагальнень, підсумкових положень, висновків, рекомендацій і пропозицій найголовніше дослідницьке та практичне значення мають такі:
1. Право на охорону здоров’я в Україні – це система суб’єктивних можливостей фізичних осіб застосовувати заходи профілактичного, лікувального та іншого характеру, спрямовані на досягнення та підтримку повного фізичного, духовного та соціального добробуту.
2. Об’єктом конституційного права на охорону здоров’я є охорона здоров’я. Удосконалено визначення поняття «охорона здоров’я» – це система державних та суспільних, індивідуальних та колективних заходів профілактичного, лікувального та іншого характеру, спрямованих на досягнення та підтримку повного фізичного, духовного та соціального добробуту людини.
3. Суб’єктами права на охорону здоров’я в Україні є громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які знаходяться на території України та відповідають вимогам законодавства України у частині можливості скористатися заходами з охорони здоров’я, у т.ч. медичною допомогою.
4. Зміст конституційного права на охорону здоров’я в Україні – це система суб’єктивних можливостей людини, пов’язаних зі збереженням здоров’я шляхом профілактичних заходів загального та спеціального характеру, а також заходів з поновлення здоров’я шляхом отримання медичної допомоги.
5. Право на охорону здоров’я в Україні є правом людини(а не прав громадян України), належить до числа прав другого покоління, є соціальним правом, а також правом конституційним, позитивним та основним (комплексним). Серед додаткових прав, які входять до його складу, найбільш значним за обсягом свого змісту є право на медичну допомогу.
6. Право на охорону здоров’я в Україні за своїм змістом відрізняється від: а) права на медичне страхування – зміст права на медичне страхування включає діагностичні послуги, амбулаторне та стаціонарне лікування, медичну реабілітацію; за межі змісту конституційного права на медичну допомогу виходить два пункти з переліку – це профілактичні та освітні заходи, а також і надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення (це входить до змісту права на охорону здоров’я); б) права на медичну допомогу; зміст права на охорону здоров’я є більш широким, ніж права на медичну допомогу. Запропоновано уважати, що медична допомога – це система державних та суспільних, індивідуальних та колективних заходів діагностичного та лікувального характеру (заходів з надання медичних послуг), спрямованих на досягнення та підтримку здоров’я людини.
