Дисертацію присвячено проблемі формування готовності майбутніх учителів до професійної орієнтації школярів через неформальну освіту. Досліджуване завдання розв’язане шляхом критичного аналізу й систематизації теоретичних основ готовності майбутніх учителів до реалізації професійної орієнтації через неформальну освіту та розробці й експериментальній перевірці технології її формування в процесі професійної підготовки. Доцільність вивчення порушеної теми актуалізується низкою суперечностей між: наявною теоретичною психолого-педагогічною базою напрацювань у галузі професійної орієнтації та необхідністю її модернізації відповідно до сучасних потреб соціуму; популяризацією неформальної освіти та недостатнім розкриттям її потенціалу у системі професійної орієнтації школярів; провідною роллю шкільного вчителя у професійній орієнтації учнів та його неготовністю до ефективної її реалізації; необхідністю спеціальної підготовки майбутніх учителів до професійної орієнтації школярів через неформальну освіту та відсутністю досліджень спрямованих на обґрунтування теоретичних і методичних засад зазначеної підготовки. Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження, а також підвищення ефективності формування готовності майбутніх учителів до реалізації професійної орієнтації через неформальну освіту визначено сутність і розроблено відповідну технологію формування педагогічної готовності, яка включає мотиваційноадаптаційний, теоретико-практичний та узагальнюючий етапи, що забезпечують спрямованість професійної підготовки майбутнього вчителя щодо формування професійних умінь, інтеграції отриманих знань і набуття практичного досвіду реалізації професійної орієнтації через неформальну освіту. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше: розроблено технологію формування готовності майбутніх учителів до реалізації професійної орієнтації учнів через неформальну освіту, яку можна розуміти як сукупність цілей, змісту, форм, методів, прийомів і засобів, об’єднаних з урахуванням особливостей вищої педагогічної освіти у чотири блоки (підготовчий, мотиваційноцільовий, змістовно-процесуальний, аналітико-результативний), що послідовно реалізовуються й забезпечують результативну підготовку майбутніх учителів до реалізації професійної орієнтації школярів через неформальну освіту й передбачають вплив на всі її компоненти впродовж трьох етапів (мотиваційно-цільового, змістовнопроцесуального та аналітико-результативного); визначено сутність та складові готовності майбутнього вчителя до професійної орієнтації школярів через неформальну освіту, сформульовано розуміння професійної орієнтації як освітньої системи спрямованої на професійне самовизначення особистості та забезпечення потреб ринку праці країни; розроблено критеріально-діагностичний апарат для визначення рівня сформованості готовності майбутнього вчителя до професійної орієнтації школярів через неформальну освіту, а саме визначено показники сформованості мотивації майбутніх учителів до реалізації означеної діяльності, характеру інтересу, повноти знань у галузі професійної орієнтації та неформальної освіти, рівня сформованості набутих умінь та навичок майбутніх учителів, сформованості аналітико-оцінного компонента; обґрунтовано шляхи формування готовності майбутніх учителів до реалізації професійної орієнтації учнів через неформальну освіту; уточнено: особливості сучасного стану системи професійної орієнтації в Україні та провідних країнах Європи; сутність діяльності учителя у професійній орієнтації школярів через неформальну освіту; подальшого розвитку набули теоретичні засади профорієнтаційної роботи зі школярами (форми та методи її здійснення) та теоретичні засади підготовки майбутніх учителів (методи та засоби підготовки). У першому розділі дисертації проведено аналіз педагогічної, психологопедагогічної літератури, розглянуто шляхи становлення професійної орієнтації в Україні та провідних країнах Європи, структуру, завдання та функції професійної орієнтації та неформальної освіти. Визначено сутність провідних категорій дисертаційного дослідження, розглянуто та проаналізовано основні поняття: «професійна орієнтація» та «неформальна освіта». Виявлено сутність готовності майбутнього вчителя до реалізації професійної орієнтації школярів через неформальну освіту, визначено рівні, показники та критерії готовності. Науково обґрунтовано технологію формування досліджуваної готовності. Розроблено структуру готовності майбутнього вчителя до реалізації професійної орієнтації через неформальну освіту, яка складається з мотиваційно-ціннісного, знаннєво-практичного та рефлексивно-корегувального компонентів.
