Брошко І. М. Кримінально-виконавчі засади матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право. – Пенітенціарна академія України, Чернігів, 2023.
У дисертації здійснено розробку та наведено теоретичне обґрунтування кримінально-виконавчих засад матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в Україні з формулюванням практико орієнтованих пропозицій та рекомендацій.
У процесі дослідження стану розробки проблеми кримінально-виконавчих засад матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі встановлено, що у вітчизняній кримінально-виконавчій науці взагалі вченими не було запропоновано визначення матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі, воно також і не сформульовано у КВК України, а тому розгляд його на монографічному рівні підтверджує обґрунтованість обрання теми дослідження «Кримінально-виконавчі засади матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в Україні».
Вивчення методології дослідження кримінально-виконавчих засад матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі показало, що пріоритетними методами такого дослідження є соціологічний, експертного опитування, історико-порівняльний, порівняльно-правовий та системний. Такий підхід дозволив показати взаємопов’язані підсистеми методів дослідження та її окремих елементів.
Сформульовано авторське визначення методології дослідження кримінально-виконавчих засад матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі – це система наукового знання про методи, прийоми і засоби, які складають комплекс апробованих на практиці у сфері виконання і відбування кримінальних покарань раціональних шляхів покращення матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі.
Використовуючи історико-правовий метод, виділено три періоди становлення і розвитку інституту матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі, а саме: 1) дореволюційний (від утворення на теренах сучасної України першого централізованого державного утворення – Київської Русі – до 1917 р.); 2) радянський (1917–1991 рр.); 3) сучасний (бере свій початок із 1991 р. й триває до сьогодні). Надано характеристику кожному із трьох періодів.
Сформульовано поняття «матеріально-побутове забезпечення засуджених» – це цілеспрямована діяльність адміністрації органів і установ виконання покарань у взаємодії з іншими соціальними інституціями, спрямована на задоволення базових (порівняно з умовами життя на свободі) потреб, що забезпечує реалізацію засудженими низки немайнових прав (на житло, на повагу до їх гідності, на достатній життєвий рівень тощо) у процесі відбування покарань, пов’язаних з обмеженням особистої свободи.
Обґрунтовано, що соціальне призначення матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі ґрунтується на конституційному праві людини на достатній життєвий рівень, ураховуючи при цьому особливості кримінально-виконавчої сфери із властивими їй предметом і методом правового регулювання.
За результатами дослідження виділено та розкрито соціальні фактори, поділивши їх на певні класифікаційні групи, що відображають соціальне призначення матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі, а саме: 1) соціально-правові; 2) економічні; 3) міжнародні; 4) кримінологічні; 5) кримінально-виконавчі.
Серед функцій матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі виділено такі, як: 1) гуманістична; 2) оздоровча; 3) виправно-ресоціалізаційна; 4) каральна; 5) забезпечувальна.
Результати дослідження дали можливість обґрунтувати пропозиції щодо надання засудженим дозволу на облаштування спеціальних місць для готування легких страв із продуктів, придбаних за власні кошти, або які надійшли у вигляді посилок та передач. Обґрунтовано необхідність внесення змін до КВК України в частині закріплення права адміністрацій установ виконання покарань здійснювати закупівлю послуг (аутсорсинг) з організації харчування або інших послуг у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Удосконалено низку нормативно-правових актів у сфері матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в частині доповнення норм забезпечення миючими та дезінфікуючими засобами, розширення переліку продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі; запропоновано надати засудженим дозвіл придбавати через мережу Інтернет за власні кошти шляхом безготівкового розрахунку продукти харчування і напої (за винятком спиртних, слабоалкогольних напоїв і пива, виробів на спиртовій основі, а також напоїв енергетичної дії), а також доставку готових страв.
