З'ясовано, що формування кліматичних прав людини та їх юридична інституціалізація є закономірним правовим процесом, що відбувається на міжнародно-правовому та на національно-правовому рівнях, та який складає один з важливим трендів сучасного праволюдинного дискурсу. Під кліматичними правами запропоновано розуміти різновид (підгрупу) системи екологічних прав людини, що об'єктивно виокремлені у зв'язку із перетворенням зміни клімату на окремий чинник розвитку людства. Доведено, що актуальний процес об'єктивації кліматичних прав на рівні міжнародного права та національного законодавства перебуває на початковій стадії. Обґрунтовано, що основні кліматичні права людини можуть бути диференційовані на матеріальні, процесуальні (процедурні) права та права, належні вразливим категоріям людей. З'ясовано, що інституціалізація кліматичних прав людини першопочатково відбувається на рівні міжнародно-правової договірної бази. Досліджено конституційний рівень закріплення кліматичних прав людини. Виявлено, що включення кліматичних прав до текстів
національних конституцій відповідає парадигмі розширення обсягу конституційного регулювання екологічних прав людини. Показано, що реалізація кліматичних прав людини потребує не лише конституційного визнання цих прав, але й чіткого їх законодавчого закріплення. На підставі аналізу змісту європейського кліматичного законодавства виокремлені такі кліматичні права громадян ЄС: 1) право на кліматично нейтральне суспільство; 2) право на передбачуваність і впевненість для всіх суб'єктів господарювання, включаючи підприємства, працівників, інвесторів і споживачів, у здійсненні заходів, спрямованих на відвернення та/або подолання негативних наслідків зміни клімату; 3) право на поступове зменшення викидів парникових газів; 4) право на інформування щодо зміни клімату; 5) адаптивна «тріада» прав (право на адаптацію до зміни клімату, право на посилення стійкості до зміни клімату, право на зменшення вразливості до зміни клімату); 6) право на забезпечення справедливих умов адаптації до кліматичної політики; 7) права на участь громадськості у формуванні кліматичної політики. Докладно проаналізовано зміст та специфіку права на безпечне довкілля, права на інформацію про зміну клімату та її наслідки, право на участь у формуванні та в реалізації кліматичної політики, право на збалансований кліматичний розвиток та право на запобігання антропогенним викидам парникових газів. Показані їх взаємозв'язки та взаємообумовленість, особливості юридичної інституціалізації в позитивному праві та специфіка реалізації.
