У дисертаційній роботі запропоновано рішення науково-прикладної проблеми формування науково-обґрунтованих принципів екологічної оптимізації сельбищних територій у структурі великих міст на основі поєднання ландшафтно-екологічного підходу та аналізу можливостей використання соціально-економічних механізмів для вдосконалення якостей міського середовища.
Об'єктом дослідження є сельбищні території великих міст. Предметом дослідження є принципи і технології екологічної оптимізації сельбищних територій у структурі великих міст.
Методи дослідження: проведені дослідження ґрунтуються на комплексі взаємопов’язаних методів дослідження – дедукція та індукція, синтез та порівняння, моделювання та аналіз, систематизація та узагальнення, використання яких у комплексі, передбачало теоретико-методологічний підхід у вивченні наукової літератури з теми дослідження, що мало на меті осмислення фактичного матеріалу, формування підгрунття для подальшого дослідження, аналіз концепцій, відомих методик та пропонованих теорій для встановлення шляхів розв’язання досліджуваної проблеми; аналіз досвіду екологічної оптимізації сельбищних територій у структурі великих міст; експертне оцінювання, аналіз, спостереження; експертне оцінювання існуючих принципів і технологій екологічної оптимізації сельбищних територій у структурі великих міст – з метою визначення рівня розробленості теми дослідження; дослідницький та аналізаторський – для визначення ефективності запропонованих основних засобів екологічного вдосконалення житлової забудови сельбищних територій в рамках великих міст; статистичні методи аналізу принципів екологічної оптимізації сельбищних територій у структурі великих міст з метою встановлення кількісних та якісних характеристик сельбищних територій в рамках великих міст, виявлення їх особливостей за різними методиками; графоаналітичний та картографічний – для розробки й прийняття практичних рішень, пов'язаних з плануванням та освоєнням сельбищних територій. Інформаційною базою обґрунтування концептуальних положень дослідження є статистичні дані освоєння сельбищних територій, емпіричні дані, матеріали періодичних видань. Для обробки інформації використовувалися загальнонаукові прийоми аналізу, узагальнення та порівняння, системний підхід, абстрактно-логічний, економіко-статистичний і розрахунково-конструктивний методи.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що результати дослідження дозволили висунути низку закономірностей та гіпотез щодо структурних особливостей та процесів розвитку сельбищних територій великих міст. Отримані дані можуть бути використані іншими напрямками наукових досліджень та практики. Екологічна оптимізація сельбищних територій великих міст дозволить раціоналізувати використання територій. Система заходів щодо еколого-містобудівної оптимізації сельбищних територій на рівні міста дозволить сформувати єдиний простір та забезпечити соціальну стабільність. Встановлення класу стану у ряді екологічної трансформації оптимізує витрати на відновлення. Рекомендації, наведені у дисертаційному дослідженні, можуть бути використані для розробки документів стратегічного планування, містобудівного проектування, місцевих територіальних містобудівних нормативів, а також розробки проектів комплексної і локальної екологічної оптимізації сельбищних територій великих міст. Дослідження є об'єктивною основою для досягнення збалансованого розвитку сельбищних територій великих міст та покращення життя населення.
В дисертаційній роботі розроблено методи та прийоми здійснення еколого-містобудівної оптимізації сельбищних територій в рамках великих міст на основі вивчення існуючих факторів та міжнародного досвіду; розроблено схему розташування зон оптимізації сельбищних територій великих міст, включаючи контактну та глибинну зони; промодельовано структуру компонентів екологічного каркасу та прийоми їх організації в умовах сельбищних територій великих міст.
Вдосконалено класифікацію озеленених територій та розроблено методику аналізу, з урахуванням містобудівних норм для кожного типу сельбищних територій великих міст; значно розширено ієрархію класів сельбищних територій великих міст, що дозволило реалістичніше моделювати взаємодію окремих локацій між собою і з зовнішнім середовищем.
Вдосконалено критерії оцінки досліджень ризиків, факторів ризику та антропогенної трансформації сельбищних територій великих міст.
Запропоновані засоби та методики впроваджені в навчальний процес на кафедрі теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв.
