У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, яке полягає у тому, щоб з’ясувати сутність та особливості механізму правового регулювання захисту прав працівників від незаконного звільнення, на основі чого розробити пропозиції та рекомендації спрямовані на вдосконалення чинного законодавства, норми якого спрямовані на регулювання суспільних відносин у відповідній сфері.
Розкрито ґенезу правового регулювання захисту прав працівників від незаконного звільнення, на основі чого виділено наступні етапи розвитку даного інституту: 1) з ІХ по XVIII століття; 2) кінець XVIII - початок ХХ століття; 3) 20-ті роки ХХ століття – 1991 рік; 4) з 1991 року по теперішній час (сучасний етап). Надано змістовну характеристику кожному із окреслених історичних періодів.
Відзначено, що незважаючи на те, що правова система України з 90-х років ХХ століття стала на самостійний шлях розвитку, вперше в історії, зважаючи виключно на інтереси власного населення та вітчизняні політичні та економічні реалії, в питанні регулювання праці та трудових відносин, все ще не проведено кардинальних змін та реформ. Підтвердженням цього факту є чинність прийнятого ще за радянських часів Кодексу законів про працю України від 10.12.1971, на заміну якому так і не прийнято нового нормативно-правового документу, який би відповідав не тільки сучасним викликам у сфері праці, але й новому соціально-економічному устрою нашої країни.
Обґрунтовано, що незаконне звільнення не просто змінює сутність та зміст трудових правовідносин, а повністю руйнує їх з підстав та умов, які прямо не визначені в нормах загального та/або спеціального трудового законодавства. Внаслідок таких дій людина фактично втрачає можливість належним чином реалізовувати надане їй Конституцією та законодавством України право на працю, а відтак і заробляти собі на життя, що, безперечно, є особливо небезпечним чинником, який впливає не тільки на правовий, а й на соціальний статус особи, її фінансове положення, тощо.
Відзначено, що важливе значення захисту прав працівників від незаконного звільнення розкривається у тому, що він (захист) має неабиякий виховний вплив на суб’єктів трудових правовідносин. Лише сам факт наявності інструментів захисту, а також існування важелів відповідальності за порушення прав працівників вже мають суттєвий вплив на свідомість роботодавця та культивує нові моральні орієнтири, які встановлюють необхідність поваги до прав та законних інтересів працівників. З іншого боку, досліджуваний інститут є своєрідним індикатором для самих працівників, який показує, що захиститись можливо лише за наявності загрози або реального порушення трудових прав.
Констатовано, що ефективне функціонування механізму правового регулювання захисту прав працівників від незаконного звільнення є важливим аспектом забезпечення та реалізації гарантованого Конституцією України та нормами чинного законодавства права на працю. Елементами даного механізму є: 1) нормативно-правові акти, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин у відповідній сфері; 2) принципи правового регулювання; 3) форми захисту; 4) гарантії та відповідальність.
Доведено, що на сьогоднішній день, стан правового регулювання захисту прав працівників від незаконного звільнення не можна оцінити однозначно. Так, з одного боку в Україні прийнято низку нормативно-правових актів, а також ратифіковано ряд міжнародних документів, положеннях яких спрямовано на те, щоб захисти права працівників, в тому числі від незаконного звільнення. З іншої сторони у вказаній сфері існують проблеми, які обумовлені наступними чинниками: по-перше, воєнним станом Україні, а також подальшим прийняттям Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким було значно розширено права роботодавця щодо звільнення працівників; по-друге, недосконалістю практичних механізмів, пов’язаних із захистом прав працівників; по-третє, наявністю прогалин та недоліків процедурного характеру, зокрема щодо вирішення спорів про незаконне звільнення роботодавців; по-четверте, недостатньою врегульованістю поза юрисдикційних форм захисту прав працівників від незаконного звільнення.
З’ясовано, що принципи правового регулювання захисту прав працівників від незаконного звільнення представляють собою відправні начала, вихідні вимоги, ключові ідеї, які лежать в основі здійснення відповідної діяльності. Окрім того відмічено, що саме принципи відображають цілі, напрямки та перспективи розвитку правового регулювання суспільних відносин у досліджуваній сфері. Виокремлено коло відповідних принципів та надано їх змістовну характеристику.
