Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються при правовому регулюванні диспозитивності в локальній корпоративній правотворчості. Метою дослідження є визначення проявів диспозитивності в цивільно-правовому регулюванні локальної корпоративної правотворчості, а також напрацювання наукових висновків і практичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства в частині локального регулювання корпоративних відносин. Використання наукових методів у дисертації обумовлене специфікою мети, поставлених завдань та об’єкта дослідження. У роботі використано як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи наукового пізнання. Наприклад, через використання системного методу та методу аналізу досліджено питання правової природи локальних корпоративних актів, засновницьких та корпоративних договорів як форм вираження локальної корпоративної правотворчості. Діалектичний метод забезпечив всебічний аналіз правової природи і змісту локальної корпоративної правотворчості як виду правотворчості. За допомогою догматичного та формально-юридичного методів розкрито стан і якість цивільно-правового регулювання локального регулювання корпоративних відносин. Метод прогнозування застосовано для формулювання рекомендацій і пропозицій з удосконалення чинного законодавства у сфері локального регулювання корпоративних відносин, зокрема договірного регулювання корпоративних відносин. Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що в результаті проведеного дослідження сформульовано наступні положення, висновки й пропозиції, які володіють науковою новизною, зокрема: обґрунтовано авторський підхід до розуміння локальної корпоративної правотворчості, як окремого виду правотворчості, шляхом виокремлення наступних її ознак: це активна діяльність, що здійснюється в межах юридичної особи корпоративного типу в певному, визначеному законом та/або суб’єктами правотворчості, порядку; спрямованість на створення норм права, що мають локальний та корпоративний характер, тобто регулюють корпоративні відносини і поширюються на певне коло осіб; здійснення, виходячи із диспозитивних засад цивільного права або на реалізацію та в межах дозвільних приписів законодавства; аргументовано широкий підхід до визначення форм вираження локальної корпоративної правотворчості, якими є: локальні корпоративні акти; засновницькі договори (як установчий документ і єдина форма вираження локальної корпоративної правотворчості у повних та командитних товариства); корпоративні договори; виявлено, що рівень диспозитивності у регулюванні різних організаційно-правових форм корпорацій обумовлюється наступними критеріями: організаційно-правова форма корпорації; баланс публічних та приватних інтересів; необхідність захисту інтересів учасників корпорації, самої корпорації, а також третіх осіб; забезпечення можливостей корпорацій визначати оптимальну структуру управління; загальний рівень розвитку корпоративної культури.
