Дисертаційну роботу присвячено теоретико-практичному визначенню сутності, складових та принципів побудови економічної політики регулювання розвитку ІТ-сфери України. У роботі на основі узагальнення наукових підходів до конкретизації змісту терміну «політика» визначено його сучасне трактування як сукупність спеціальних інструментів, програм та методів, спрямованих на своєчасне прийняття раціональних управлінських рішень. Обґрунтовано види політики на державному рівні, ключову роль серед яких відіграє економічна політика. Систематизовано підходи до визначення змісту терміну «економічна політика», завдяки чому встановлено, що це система заходів, важелів, управлінських стратегій, інструментів та технологій у сфері управління економікою на державному рівні. Визначено основні види економічної політики, а саме: структурну, науково-технічну, інвестиційну, податкову, бюджетну, соціальну, фінансово-кредитну та зовнішньоекономічну види. Поглиблено сутність поняття «економічна політика регулювання розвитку ІТ-сфери країни», яке пропонується розглядати як цілісну систему дієвих заходів держави, що через різні інструменти реалізуються на мікро-, мезо- та макрорівнях, спрямовану на всебічний розвиток ІТ-сфери як умови соціально-економічного відродження економіки країни на сучасному етапі та у повоєнний період. Встановлено пріоритети реалізації економічної політики регулювання розвитку ІТ-сфери країни на найближчі роки. Систематизовано принципи формування економічної політики регулювання розвитку ІТ-сфери, до яких було віднесено дев’ять принципів. Надано змістовну інтерпретацію кожного принципу відповідно до особливостей функціонування ІТ-сфери країни. Принцип наукового підходу обумовлює необхідність використання всіх нагромаджених в ІТ-сфері наукових досягнень у процесі формування інструментарію мінімізації ризиків для розвитку економіки країни. Принцип справедливості регламентує необхідність орієнтації інструментів активізації розвитку ІТ-сфери на досягнення цілей сталого розвитку й мінімізації корупційних проявів на всіх рівнях управління. Принцип комплексності обумовлює необхідність запровадження заходів щодо підвищення якості освіти в ІТ-сфері та можливостей її отримання, стимулювання молоді до опанування ІТ-професій та працевлаштування в країні, оновлення парку комп’ютерної техніки. Принцип пріоритетності проявляється в стимулюванні процесів запровадження ІТ у пріоритетні для відновлення економіки країни галузі. Принцип стратегічної орієнтації спрямований на створення робочих місць високої якості задля підвищення ймовірності повернення українців у повоєнний період. В основі принципу адаптивності лежить орієнтація розвитку ІТ-сфери на найбільш прогресивні технології та інформаційні продукти при одночасному врахуванні потреб національної економіки. Принцип синергетичності орієнтує на широкомасштабне долучення українських ІТ-фахівців до процесів цифровізації та діджиталізації економіки країни, що дозволить досягти синергетичного ефекту в повоєнний період. Принцип інклюзивності реалізується через всеукраїнський соціальний проєкт реінтеграції українців, які під час війни отримали статус осіб з інвалідністю шляхом забезпечення їм умов входження в ІТ-сферу в якості повноправних учасників. Принцип євроінтеграції обумовлює необхідність запровадження дій щодо багатовекторного розвитку ІТ-сфери, цифровізації та діджиталізації економіки країни задля наближення часу вступу України в ЄС. Конкретизовано послідовність зміни форм розвитку економіки країни на основі нагромадження обсягів інформації, знань, людського капіталу та інтенсивності використання на цьому підґрунті новітніх ІТ, а саме: інформаційна економіка, економіка знань, SMART-економіка та програмована економіка. Охарактеризовано кожну форму розвитку економіки країни за головною ідеєю, проявами реалізації ідеї та інструментами, які використовуються з цією метою. Здійснено структуризацію інформації на рівні підприємства та встановлено ті особливості економічної інформації, які дозволяють прискорити побудову в країні інформаційної економки. Висвітлено зв’язок між рівнем розвитку ІТ-сфери країни та можливостями побудови в ній кожної форми розвитку економіки. Доведено, що для успішної побудови інформаційної економіки має бути створено необхідну фахову інфраструктуру для зберігання, обробки та ефективної передачі великих масивів даних, знань та інформації у просторі та часі. Обґрунтовано, що для підвищення ймовірності побудови в країні економіки знань сучасні ІТ мають стати фундаментом забезпечення прогресивності більшості виробничих процесів, комерційних процедур, інфраструктурного забезпечення, створення інновацій. Констатовано, що ймовірність побудови в країні SMART- або програмованої економіки залежить від досягнутого рівня престижності в суспільстві праці ІТ-фахівців, попиту на їх послуги, рівня замовлення та важливості ІТ-проєктів, ступеня проникнення ІТ у всі сфери життя людини.
