У роботі комплексно, з урахуванням використання новітніх методів пізнання, досягнень вітчизняної та зарубіжної правничої науки, чинного законодавства України та європейських країн, вирішено наукове завдання з розкриття проблем правового регулювання оподаткування доходів від провадження незалежної професійної діяльності в Україні й визначення перспективних векторів його подальшого вдосконалення.
Проаналізовано теоретичні підходи до формування правового статусу осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, як платників податків. Встановлено, що вихідним для визначення поняття і змісту терміну «податково-правовий статус осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність» є етимологічне і семантичне значення терміну «статус», а саме як положення або стан кого-небудь. Доведено, що податково-правовий статус це положення суб’єктів податково-правових відносин, що закріплюється податково-правовими нормами.
Обґрунтовано, що правовий статус платників податків є спеціальним, адже стосується окремих категорій суб’єктів права. Податково-правовий статус платника податків є галузевим правовим статусом, що своєю чергою може бути загальним і спеціальним. Ґрунтуючись на семантичній схожості категорій, констатовано, що терміни «правовий статус платників податків» і «податково-правовий статус платників податків» мають синонімічну властивість, тож їх розмежування є недоцільним, оскільки смислове подвоєння терміну лише призведе до плутанини.
Виокремлено та досліджено такі ознаки податково-правового статусу суб’єктів податкових правовідносин ознаки: закріплення податково-правовими нормами; галузевість і предметність як просторове розповсюдження на окремих категорій суб’єктів права; конституційний базис (підґрунтя); встановлення виключно законом (Податковим кодексом України); наявність змістової будови; резидентська характеристика; обумовленість відповідним податково-правовим режимом. Підкреслено, що податкове резидентство становить собою приналежність суб’єкта податкових правовідносин до податкової системи конкретної держави, що впливає на змістовне наповнення правового статусу платників податків, і кваліфікується як умова набуття останнього. Тож податкове резидентство є не внутрішнім, а зовнішнім чинником формування правового статусу платників податків.
Встановлено значення правосуб’єктності щодо характеристики податково-правового статусу осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність як платників податків, яке полягає у тому, аби забезпечити через відповідний зв’язок наявність юридично значимих характеристик суб’єкта – платника податків, що дозволять йому набути певний податково-правовий статус. Правосуб’єктність схарактеризовано як пов’язуючий чинник між реальним суб’єктом – платником податків і його податково-правовим статусом. Саме за наявності необхідної сукупності ознак, що формують правосуб’єктність платника податків, дозволяє особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, мати певні законні інтереси, володіти правами, набувати обов’язків.
