Дисертаційну роботу присвячено дослідженню художньої обробки
каменю в ландшафтному дизайні Вінниччини. Мета роботи – з’ясувати
специфіку розвитку художньої обробки каменю Вінниччини,
систематизувати наявні дані та віднайти унікальні наукові матеріали, що
репрезентують художні особливості кам’яних творів даного регіону.
Під час дослідницької роботи здійснювалися регулярні виїзди до
основних осередків каменярства, а в деяких з них велися стаціонарні
спостереження, під час яких було зібрано експедиційні знахідки.
У розвідці проаналізовано стан наукової розробленості проблеми,
з’ясовано теоретичні і методологічні засади дослідження. Упорядковано
наукові праці попередників, які вивчали обрану проблематику,
систематизовано та проаналізовано їх у хронологічному порядку.
Встановлено, що найбільш ранні літературні згадки про художню обробку
каменю в Україні з’являються в першій половині ХІХ ст., коли дослідники,
користуючись виключно історичним та інвентарно-описовим методами,
фіксували знайдені козацькі хрести. На початку ХХ ст. такий підхід
поєднався з мистецтвознавчим, що дав більш повноцінне уявлення про саме
художні якості кам’яних об’єктів. Упродовж 1930–1950-х років вивчення
національних пам’яток здебільшого релігійного характеру майже
переривається й активізується знову від початку 1990-х рр., після
проголошення незалежності України.
Відзначено, що художня обробка каменю представлена науковою
літературою фрагментарно й неповно, адже до розгляду цієї тематики
зверталася незначна кількість дослідників, які спрямовували увагу передусім
на вивчення кам’яних надмогильних хрестів. І лише одиниці частково
висвітлювали ландшафтну скульптуру, про яку найбільше йдеться в цій
дисертації. Тож аналіз оглянутої літератури дає підстави констатувати
наявність незначної кількості опублікованих праць у галузі художньої
обробки каменю. Це можна пояснити тим фактом, що її проблематика є
порівняно непопулярною у суспільстві, незважаючи на наявний колосальний
пласт пам’яток на території нашої держави. Сьогодні відсутнє повне
уявлення не лише про особливості надбання зразків художньої обробки
каменю, а й актуальні проблеми в сучасній ландшафтній скульптурі та
специфіці організації художніх симпозіумів в умовах нинішнього стану.
Простежено появу меморіальних хрестів в Україні, систему
функціонування каменярства на Поділлі, зокрема у колишньому
Ямпільському повіті як найбільш розвинутому. На прикладі осередку
с. Букатинка Могилів-Подільського району Вінницької області відтворено
еволюцію каменотесного промислу протягом кінця ХІХ – початку ХХІ ст.
Розглянуто вироби побутового, меморіального, декоративного призначення,
які цілком можна віднести до категорії етнодизайну. Зібрано інформацію від
місцевих респондентів про історію розвитку промислу, окремі імена
майстрів, технологічні умови особливості їх праці.
Докладно висвітлені раніше невідомі та неоприлюднені меморіальні
пам’ятки із сільських кладовищ. Під час виїзних експедицій виявлено й
детально проаналізовано надмогильні знаки, розглянуто варіанти їх
формотворення та орнаментальну символіку. Знайдено безліч давніх хрестів
козацького типу, «панських» пам’ятників, «дубків», модернізованих
надмогильників, авторських меморіальних скульптур тощо. Констатовано,
що головними якостями кам’яних зразків є очевидне вміння каменотесів
оперувати насамперед творчими засобами відповідно до культурних традицій
Спочатку вони мали реалістичну манеру виконання, однак пізніше стають
