Дисертація присвячена дослідженню веб-дизайну освітніх сайтів та порталів у контексті системи художньо-образних засобів виразності. Об’єктом дослідження є особливості та провідні тенденції у розвитку веб-дизайну початку ХХІ ст. Предметом дослідження є художньо-образні засоби виразності освітніх сайтів та порталів (на прикладі вітчизняних та зарубіжних сайтів).
У першому розділі представлено результати аналізу фахової літератури, проаналізована джерельна база та обґрунтовано методологію ¬¬дослідження. У історіографічному контексті проблематика художньо-образної складової у дизайн-рішеннях навчальних та освітніх веб-сайтів та порталів узагальнена у межах таких тенденцій: А) в історико-хронологічному аспекті вивчення зазначеної проблеми не є рівномірним; окремі часові періоди та етапи у розвитку практично не розглянуті в художньо-образному сенсі; Б) в межах компаративного аналізу є очевидним неузгодженість дослідження дизайн-практик західного та східноєвропейського просторів, а також очевидне нехтування з боку вітчизняних дослідників академічно-науковим досвідом країн, що розвиваються; С) у контексті формально-стилістичного аналізу, а також вивчення стильової «іконографії» в образному репертуарі дизайн-рішень веб-сайтів і порталів для освіти та навчання присутні суттєві змістовні прогалини.
У другому розділі досліджуються та визначається типологічна характеристика дизайну освітніх сайтів та порталів, що потребує окремої уваги до визначення та обґрунтування критеріїв типології дизайну. Універсальна типологія містить два основних типи освітніх веб-ресурсів: представницький та навчальний, які визначені та обґрунтовані на основі критеріїв: а) спорідненості інформаційних повідомлень; б) специфіки користування інформаційними повідомленнями; с) особливостей візуально-образної репрезентації контенту. У контексті зазначених критеріїв виділено три типи, які найкраще репрезентуються через інтерпретаційні можливості дизайн підходу, а саме: корпоративний, креативний та респонсивний дизайн-підхід.
У третьому розділі представлено аналіз просторово-композиційної структура мережевих ресурсів. Показано, що він спирається на засади екранної композиції, яка має чимало відмінностей у порівнянні із композиційними рішеннями друкованого розвороту поліграфічного видання. За нашими висновками, типологія, що має значення для засобів художньої виразності має тріадну структуру і є наступною: 1) шрифт-шрифт; 2) шрифт-знак; 3) шрифт-ілюстрація. Показано, що серед головних маркерів стайлінгу, ключовими є наступні: А) художньо-емоційна визначеність, яка досягається шляхом максимальної конкретизації знакових та символічних аспектів художньої мови дизайну веб-сайту; Б) змістовна асоціація із контекстом, що виражається через видимі точки перетину між власне повідомленням та його фоновими якостями, між центральною художньою ідеєю та окремим аспектами, що її уточнюють та поглиблюють; С) функціональність декоративного змісту: усі елементи веб-дизайну, що стилізують (прикрашають, створюють ефекти) мають бути підпорядковані утилітарній меті, значення якої є очевидним у системі юзабіліті.
У четвертому розділі доведено, що вагоме значення у системі виражальних засобів навчальних веб-ресурів відіграють як цілком традиційні групи засобів (колір, форма, композиція), так і контекстуальні сукупності засобів, які поєднують у спільний комплекс емотивного споживання естетику та функціонал веб-сайту. Друга група засобів виразності визначається за зворотнім принципом: 1) композиційні рішення не мають породжувати додаткові інтерпретації; 2) морфологія об’єктів не повинна формувати вторинні компоненти; 3) тоново-колірні рішення мають оминати ефекти графічного шуму та декоративізму; 4) естетика в межах принципів web-accessibility має звужувати ефекти сприйняття, а не розширювати їх.
Ключові слова: виражальні засоби веб-дизайну, веб-зручність, веб-доступність, дизайн освітніх веб-сайтів та веб-порталів, дизайн-естетика мережевих ресурсів, стайлінг
