У дисертації вперше представлено наукове осмислення теоретичних і методичних засад формування соціальної успішності підлітків у діяльності учнівського самоврядування. Здійснено психолого-педагогічний аналіз проблеми формування соціальної успішності підлітків у діяльності учнівського самоврядування, уточнено сутність понять: «соціальна успішність» як особистісної характеристики, яка передбачає достатній рівень володіння соціальною інформацією, оптимістичні соціальні уявлення, уміння налагоджувати комунікацію і працювати в команді на спільний результат, наявність позитивного досвіду протистояння труднощам і негативним впливам та здатність до самостійних і відповідальних рішень в ситуаціях непевної повсякденності; «формування соціальної успішності підлітків» як діалогова взаємодія суб’єктів освітнього процесу, результатом якої є інтеріоризація соціально схвалюваних уявлень про успіх, розвиток оптимістичного світобачення та вольової сфери, вироблення мотивації досягнень, виховання впевненості у власних можливостях досягнення цілей (позитивна Я-концепція) й спрямованості на саморозвиток, розширення соціальної компетентності; «формування соціальної успішності підлітків у діяльності учнівського самоврядування» визначається як партнерська взаємодія педагогів і підлітків щодо набуття ними ключових життєвих навичок та компетентностей у просторі діяльності учнівського самоврядування, яке створює умови для самовиховання, самоорганізації, самоуправління, самоконтролю, самооцінки, самодіяльності, самореалізації, самовдосконалення підлітків і сприяє досягненню ними особистісних, професійних та соціальних цілей.
Узагальнено основні наукові погляди провідних вітчизняних та зарубіжних учених на трактування соціальної успішності особистості й встановлено, що досліджувана проблема є актуальною та недостатньо розробленою у сучасних умовах розвитку освітнього процесу.
Охарактеризовано основні психофізіологічні особливості підліткового віку та його сенситивність в контексті формування соціальної успішності у діяльності учнівського самоврядування. Зокрема, визначено, що підлітковий вік є періодом, який характеризується перехідним етапом від дитинства до дорослішання та проявляється інтенсивними фізичними, психічними, соціальними змінами, які впливають на особистісний розвиток, самопізнання, самооцінку, самовизначення, соціалізацію, прагнення до інновацій; збагачення духовного світу; поява почуття дорослості та прагнення до його визнання; чутливість до засвоєння правил, цінностей, способів існування; самостійність та незалежність; здатність ставити мету, складати план дій та підібрати засоби його реалізації; самосвідомість та саморефлексія; зацікавленість іншими, аналіз дій, переживань, почуттів та думок оточуючих.
Сенситивність даного віку щодо формування соціальної успішності зумовлена інтегративним поєднанням інтенсивного розвитку та прагненнями до незалежності, самоусвідомлення, самореалізації, бажання приймати рішення та самопрояву.
Досліджено особливості досвіду роботи закладів позашкільної та загальної середньої освіти в контексті формування соціальної успішності підлітків у діяльності учнівського самоврядування. З’ясовано ставлення педагогів до важливості формування соціальної успішності підлітків та організації їх навчання методами та прийомами, які б сприяли її формуванню у підлітків.
Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити методичний супровід педагогів, залучених до діяльності учнівського самоврядування і учнівського активу до формування соціальної успішності підлітків у закладах освіти усіх типів і форм власності; передбачити в системі післядипломної педагогічної освіти проведення активностей з питань організації формування соціальної успішності підлітків в освітньому процесі.
