Дисертація є кваліфікаційною науковою працею, яку присвячено дослідженню цивільно-правового регулювання відносин венчурного інвестування інноваційної діяльності з розробкою пропозицій до вдосконалення чинного законодавства України в цій сфері, що зумовлюється євроінтеграційними процесами нашої країни у контексті імплементації вироблених у світовій практиці ефективних правових механізмів забезпечення відповідного виду діяльності.
Вперше проведено аналіз світової практики структурування відносин венчурного інвестування і правової доктрини щодо визначення їх суб’єктного складу у цивільно-правовому аспекті та можливість їх застосування у правовій дійсності України. Визначено особливості правового становища суб’єктного складу та їх організаційно-правові форми, а також правового режиму об’єктів відносин венчурного інвестування інноваційної діяльності в Україні. З’ясовано форми та способи захисту прав суб’єктів венчурного інвестування інноваційної діяльності.
За результатами проведеного дослідження було сформульовано низку теоретичних положень та висновків. Зокрема, доведено, що венчурне інвестування інноваційної діяльності у сфері приватних відносин – це вид діяльності венчурних інвесторів з придбання часток (акцій) у статутних капіталах товариств-реципієнтів, що здійснюють інноваційну діяльність на ранній стадії виведення їх інноваційного продукту на ринок чи (та) його масштабування, спрямованого на отримання прибутку від подальшого продажу зазначених часток (акцій), що характеризується високими ризиками і довгостроковістю повернення вкладених інвестицій.
Проведено аналіз та розкрита сутність венчурного інвестування інноваційної діяльності через особливості його суб’єктного складу (інвестор, як правило інституційний, та венчурне товариство (акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю)); особливий об’єкт (частка (акції) у статутному капіталі товариства); та існування підвищеного ризику отримання негативних результатів або неотриманням бажаного результату.
Сформовано поняття суб’єктів венчурного інвестування інноваційної діяльності та особливості правового статусу кожного з них відповідно до встановлених визначень, за яким ними є венчурні інвестори (фізичні та юридичні особи), які здійснюють індивідуальне або колективне венчурне інвестування, та венчурні товариства-реципієнти цих інвестицій (стартапи), частки (акції) в статутному капіталі яких є об’єктом венчурного інвестування.
На підставі проведеного дослідження доведено, що стартап як реципієнт венчурних інвестицій – це суб’єкт інвестиційної діяльності, власник або володілець об’єкту венчурного інвестування, який, в обмін на частки (акції) у статутному капіталі, одержав від інвестора майно, майнові права й інші цінності у власність чи у користування і використовує їх у своїй підприємницькій діяльності або в спільній підприємницькій діяльності з інвестором. Ознаками стартапу, що характеризують його як учасника відносин венчурного інвестування інноваційної діяльності, є: 1) новостворене товариство; 2) інноваційна спрямованість його діяльності; 3) значний ринковий потенціал; 4) високий ризик діяльності у сфері інновацій.
З’ясовано теоретичне розуміння технології краудфандингу як отримання грошей для фінансування виготовлення нових продуктів (послуг) від великої кількості людей з використанням соціальних мереж або спеціальних краудфандингових платформ. Доведено, що технологію краудфандингу не варто відносити до одного із видів бізнес-ангельського інвестування, оскільки краудфандинг належить до способів дистанційної торгівлі, хоча і виконує функцію залучення коштів до інноваційних проектів.
Зроблено висновки про те, що у світовій практиці венчурний фонд не є організаційно-правовою формою юридичної особи, його варто розуміти як вид діяльності, яка може бути здійснена у доволі широкому колі організаційно-правових форм – обмеженого партнерства, товариства з обмеженою відповідальністю, партнерства з обмеженою відповідальністю.
Дістали подальшого розвитку положення щодо важливості системного підходу до подальших питань вирішення проблематики цивільно-правових механізмів, а саме закріплення особливостей правового статусу та організаційно-правові форми суб’єктів венчурного інвестування та правовий режим об’єктів; питання правових засобів, які опосередковують зміст договірного регулювання; форми та способи захисту прав суб’єктів венчурного інвестування інноваційної діяльності.
