Дисертація присвячена комплексному та системному дослідженню концептуальних аспектів оподаткування доходів фізичних осіб. Наводяться аргументи щодо необхідності диференціації оподаткування фізичних осіб залежно від структури податкової системи конкретної країни. Виділяється значущість аналізу глобальних моделей податкових систем, де держави можуть враховувати різні параметри, такі як прогресивність, пропорційність, регресивність податкових ставок, при розробці власних систем оподаткування. Також зазначається наявність проблем правового характеру, здатних спричинити подвійне оподаткування фізичних осіб, та відзначаються психологічні особливості ставлення платників податків до сплати прибуткових податків. Платники не асоціюють оплату податків і зборів з отриманням соціальних вигід, а згідно з їх уявленням, це сприймається як відчуження коштів на користь невизначеного суб'єкта, що може стимулювати намагання ухилятися від сплати податків.
Вказується на перевагу прямих податків у більшості країн, але при цьому визначено, що частка непрямих податків також може бути значною, а в деяких випадках (в окремих країнах) і переважною. Прямі податки, поділені на реальні і особисті, стягуються безпосередньо на майно або дохід платника податків. Реальні податки включають поземельні та промислові податки, які сплачуються без врахування дійсного доходу. Особисті податки, такі як прибуткові, корпоративні, податки на приріст капіталу, майнові та спадкоємні, враховують доходи протягом певного періоду.
При аналізі податку на доходи фізичних осіб як особистого податку вказується на притаманність цьому виду оподаткування елементів реальних податків. Зроблено аналіз періоду до прийняття Податкового кодексу України, коли до доходів платника податку включалась звичайна вартість майна, переданого по довіреності, якщо умови передачі передбачали право продажу або відчуження цього майна іншою особою. Окреслюється податок як складне явище, що представляє собою систему взаємодіючих елементів і є фундаментальною юридичною конструкцією в податковому праві. Поділ внутрішньої структури податку на елементи пояснюється методологічною доцільністю у контексті системного аналізу.
Виявлено концептуальні зміни в оподаткуванні фізичних осіб, обумовлені кодифікацією податкового законодавства України. Досліджено динаміку правового регулювання податку на доходи фізичних осіб, виділивши три етапи. На початку був прийнятий Закон України «Про прибутковий податок з громадян», що діяв недовго. Далі, на другому етапі, було прийнято детальніше регулюючий ці питання Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який відображав прогресивний підхід до оподаткування фізичних осіб. Завершальним етапом було введення у 2003 році Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що закріпив пропорційну модель оподаткування та врегулював численні спірні аспекти. Податковий кодекс України, прийнятий у 2010 році, не вніс кардинальних змін в оподаткування фізичних осіб, за винятком зміни назви податку на «податок на доходи фізичних осіб».
Елементи правового механізму податку, визначені у супідрядності, спрямовані на забезпечення динаміки та реалізації податкового обов'язку. «Правовий» вказує на необхідність розгляду не лише внутрішньої будови податку, але й його закріплення та надання юридичної сили. Використання терміну «елементи правового механізму податку» є найбільш коректним для характеристики юридичної конструкції податку, що відображає його сутність. Важливо відзначити, що елементи закону про податок, хоча вони є головною формою закріплення податку, не відображають його фінансової суті, не формують економічного змісту окремих елементів.
Окреслено одну з найбільш вагомих проблем на етапі сучасного розвитку податкового права, що призводить до ототожнення в фінансово-правовій літературі понять об'єкта та предмета оподаткування, та аргументовано необхідність виділення у структурі правового механізму податку як елемента (разом з об'єктом) предмета оподаткування. При цьому, розмежовуючи та характеризуючи дані поняття, доведена кореляція порівняння співвідношення об'єкта та предмета оподаткування із співвідношенням таких філософських категорій, як «зміст та форма», «частина та ціле». Об'єкт оподаткування визначається як конкретні речі, події або явища матеріального світу, що призводять до оподаткування, існуючі в контексті різних податків. Виділяється різниця між об'єктом і предметом оподаткування, що особливо виражена відносно майнових податків.
