Мета представленого дослідження – підвищення ефективності незнімного зубного протезування шляхом оптимізації методики препарування опорних зубів у хворих на генералізований пародонтит.
Для реалізації поставленої мети та встановлених задач робота проводилася в три етапи. На першому етапі для визначення потреби в протетичному лікуванні та описанні клініко-функціонального статусу опорних зубів при генералізованому пародонтиті було обстежено 300 осіб віком до 45 років, що звернулися з метою зубного протезування, яким окрім клінічного дослідження були проведені комп’ютерна томографія та комп’ютерна оклюзіографія.
На другому етапі роботи було вивчено особливості переміщень та розподіл напруг при покритті нижнього центрального різця металокерамічною коронкою з урахуванням кута конусності препарування та ступеня руйнування альвеолярної перегородки шляхом застосування методу кінцевих елементів. Комп’ютерні моделі створювали з використанням розрахункового програмного комплексу «Ліра 9.6» для відтворення інтактного (до препарування) та препарованого зуба, з урахуванням подальшого накладання металокерамічної коронки. Розрахунок проводився для різних кутів конвергенції, починаючи з 2⁰ до максимально можливого, для чотирьох видів навантажень (постійного від власної ваги; вертикального при відкушуванні їжі; під кутом 30⁰ та 45⁰ до вертикалі) та для різних ступенів збереження міжальвеолярних перегородок: 100 %, 75 % та 50 %. Таким чином, в процесі дослідження було отримано 36 розрахункових моделей, які різнились одна від одної наявністю штучної коронки, особливостями препарування кукси зуба, ступенем збереження міжальвеолярних перегородок та видом навантаження.
На третьому етапі роботи (клінічної апробації) досліджено вміст прозапальних цитокінів та ММП-8 в ясенній рідині, а також показники кісткового метаболізму в сироватці крові в пацієнтів із генералізованим пародонтитом після незнімного зубного протезування. При цьому металокерамічні протези були виготовлені 30 хворим на генералізований пародонтит І-ІІ ступеня тяжкості, хронічного перебігу, віком 32-45 років, нарівно жінкам та чоловікам. Клінічні й лабораторні дослідження здійснювали до зубного протезування, після препарування опорних зубів та наприкінці протетичного лікування – через 2-3 дні після фіксації конструкцій (найближчий термін спостереження) та через 6 і 12 місяців (віддаленні строки). Для описання динаміки пародонтального статусу вивчали вміст прозапальних цитокінів IL-1β, IL-6, TNF-α та ММП-8 у зразках ясенної рідини. Для визначення стану кісткової тканини встановлювали в сироватці крові активність тартратрезистентної кислої фосфатази (TRAP) та кісткової лужної фосфатази (BAP), а також вміст остеокальцину і С-кінцевого пропептиду I типу проколагену.
Отримані результати клінічних, функціональних та біохімічних досліджень опрацьовували із використанням MS Excel 2016 та Statistica 6.1.
Отже, проведене клініко-лабораторне дослідження довело, що зубне протезування на тлі генералізованого пародонтиту, яке передбачає раціональне препарування опорних зубів, робить можливим стабілізувати пародонтальний статус та загальмувати прогресування запально-деструктивного процесу в навколозубних тканинах
