Вітковський О. О. Клініко-лабораторна характеристика гострого одонтогенного періоститу в дітей на тлі патології щитоподібної залози та його комплексне лікування

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0824U001494

Здобувач

Спеціальність

  • 221 - Стоматологія

01-03-2023

Спеціалізована вчена рада

ДФ 76.600.053

Буковинський державний медичний університет

Анотація

На сьогодні проблема патології щитоподібної залози, її впливу на стан здоров’я та інтелектуальний розвиток населення, насамперед дитячого, є надзвичайно актуальною. Чимало регіонів України, у тому числі й Буковина, за критеріями ВООЗ оцінюються як території з легким та помірним ступенем йодного дефіциту, що є причиною розвитку, так званих, йоддефіцитних захворювань, провідним з яких є тиреопатологія. Особливостями клінічних проявів гострого одонтогенного періоститу в дітей за умов дифузного нетоксичного зобу можна вважати виражений набряковий компонент, який спричинений порушеннями тиреоїдного статусу таких дітей, зокрема, зростанням рівня тиреотропного гормону до (1,93±0,07) мМО/л та T3 до (2,84±0,10) нмоль/л проти (1,50±0,11) мМО/л (р<0,05) та (2,68±0,15) нмоль/л у соматично здорових дітей. Стан імунних механізмів захисту ротової рідини дітей характеризується зменшенням активності лізоциму на 47,84 % (р<0,05), зниженням вмісту sIgA на 29,73 %, збільшенням вмісту IgA на 70,00 % та IgG – на 64,52 % (р<0,05). Зміни цитокінового профілю також мали виражений характер, зокрема, у 2,26 рази зростала концентрація IL-1β (р<0,05) та 2,19 рази знижувався рівень IL-4 (р<0,05). Виявлені порушення відіграють важливу роль у розвитку запального процесу в тканинах щелепно-лицевої ділянки в дітей, які страждають на дифузний нетоксичний зоб, сприяючи реалізації дії мікробних чинників. Установлено недостатність антиоксидантної система захисту ротової рідини дітей при підвищенні рівня пероксидації, підвердженням чого є зростання рівня малонового альдегіду в 1,84 рази (р<0,05), дієнових кон’югатів у 2,0 рази (р<0,05) на тлі падіння активності каталази в 3,93 рази (р<0,05), супероксиддисмутази – на 85,42 % (р<0,05). Функціонування глутатіонової системи за цих умов є розбалансоване та недостатнє: зниження активності глутатіонредуктази на 49,02 % (р<0,05), глутатіонтрансферази – на 69,27 % (р<0,05), підвищення рівня активності глутатіопероксидази на 73,29 % (р<0,05), що призводить до падіння рівня відновленого глутатіону в 4,76 рази (р<0,05). Ризик поглиблення запального процесу та розвиток ускладнень гострого одонтогенного періоститу визначається при: збільшенні рівня малонового альдегіду більше 281,17 мкмоль/мг білка, дієнових кон’югатів – 1,41 нмоль/мг білка; зниженні рівня відновленого глутатіону менше 26,57 пмоль/мл, НS-груп – 61,82 пмоль/мл; зниженні активності супероксиддисмутази до 0,46 ОД/хв.мг білка, каталази – 2,01 мкмоль/хв.мг білка, лізоциму – 19,32 ОД/л; зниженні вмісту sIgA нижче 0,24 г/л, IL-4 – 6,07 пг/мл; зростанні рівня IL-1β вище 111,37 пг/мл. Удосконалено метод лікування гострого одонтогенного періоститу в дітей, які страждають на дифузний нетоксичний зоб, який передбачає, окрім загальноприйнятих заходів, призначення засобів метаболічної корекції. Застосування препаратів «Імупрет» та «Кальцемін адванс» сприяє нормалізації основних захисних показників ротової рідини. Установлена висока клінічна ефективність запропонованого методу лікування, що підтверджувалася скороченням термінів лікування до (5,3±0,26) діб проти (8,0±0,36) діб при загальноприйнятому методі лікування (р<0,05), зменшенням кількості ускладнень у 2-3 рази. Уперше на підставі комплексного дослідження встановлені особливості клінічного перебігу гострого одонтогенного періоститу в дітей, хворих на дифузний нетоксичний зоб. Комплексні клініко-лабораторні обстеження дітей, хворих на гострий одонтогенний періостит на тлі дифузного нетоксичного зобу, надали змогу оцінити стан місцевих захисних стрес-лімітуючих реакцій, які складають основу патогенетичних механізмів розвитку захворювання. На підставі визначення показників ротової рідини дітей уточнено наукові дані про особливості локального імунного захисту та його вплив на перебіг одонтогенного запального процесу в тканинах щелепно-лицевої ділянки. Уперше запропоновані нові діагностичні та прогностичні критерії оцінювання стану в зазначених пацієнтів. Уперше запропоновано в комплексі лікування гострого одонтогенного періоститу в дітей проводити корекцію макро- і мікроелементного забезпечення та імунних реакцій на загальному рівні для поліпшення ефекту базової терапії. Підібрано місцеві лікувально-профілактичні заходи, які сприяють посиленню ефекту загального лікування. Практична значимість роботи визначається обґрунтуванням і розробкою нового малоінвазивного методу діагностики та способу медикаментозної корекції метаболічних порушень при лікуванні гострого одонтогенного періоститу в дітей на тлі дифузного нетоксичного зобу.

Публікації

Годованець ОІ, Кіцак ТС, Вітковський ОО. Дифузний нетоксичний зоб у дітей та його вплив на стоматологічну патологію. Галицький лікарський вісник. 2018;1:19­21.

Годованець ОІ, Кіцак ТС, Вітковський ОО, Павлов ЮО. Характеристика місцевих захисних механізмів ротової рідини дітей за умов дифузного нетоксичного зобу. Неонаталогія, хірургія та перинатальна медицина. 2018;3:44­7.

Godovanets OI, Kitsak TS, Vitkovskyi OO, Kuzniak LV, Godovanets OS, Chaikovska NM, Fedoniuk LY. The influence of diffuse nontoxic goiter on the state of protective mechanisms of the oral cavity in children. The Journal of Medicine and Life. 2020;13(1):21­5.

Годованець ОІ, Кузняк ЛВ, Вітковський ОО, Муринюк ТІ. Стан антиоксидантної системи ротової рідини дітей за умов розвитку одонтогенного запального процесу. Вісник стоматології. 2020;2:16­21.

Годованець ОІ, Вітковський ОО, Кузняк ЛВ, Муринюк ТІ. Функціонування глутатіонової системи ротової рідини дітей за умов розвитку одонтогенного запального процесу. Буковинський медичний вісник. 2020;3:16­21.

Вітковський ОО. Клінічна оцінка комплексу лікування гострого одонтогенного періоститу в дітей на тлі дифузного нетоксичного зобу. Медицина сьогодні і завтра. 2022;91(1):7­11.

Схожі дисертації