Ковтун Т. О. Клініко-експериментальне обґрунтування іммобілізації зубів при їх вивихах у дітей

У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної проблеми стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку ‒ підвищення ефективності лікування та реабілітації дітей з неповними вивихами постійних зубів шляхом розробки алгоритму позиціонування іммобілізаційної системи з використанням CAD/CAM технологій. За даними літератури травматичні ушкодження зубів є найбільш поширеними ураженнями твердих тканин некаріозного ґенезу у дітей різного віку. Наукові дані свідчать, що поширеність травм тимчасових і постійних зубів становить 22% і 15% відповідно. Розповсюдженість травматичних ушкоджень зубів в світі загалом є високою, тому в багатьох країнах вони визнані проблемами здоров'я на державному рівні. Травми зубів мають фізичні, соціальні та економічні наслідки, тому що можуть порушувати функції жування, вимови, естетику, призводити до соціальної дезадаптації дитини. Характерним є те, що тенденції до зменшення випадків травматичних пошкоджень зубів протягом останніх 20 років не простежується. Причинами травматичних ушкоджень зубів у дітей у всьому світі в переважній більшості є випадкові падіння, дорожньо-транспортні пригоди та участь у спортивних заходах. Найбільш скомпрометованими щодо травмування зубами є тимчасові та постійні різці верхньої щелепи - через їх розташування у фронтальній ділянці зубної дуги. Різні види вивихів складають від 15% до 61% випадків дентальної травми в постійних зубах із піком у 8–12 років. Вивих зазвичай спричиняє зміщення одного або кількох зубів лінгвально, рідше буккально або латерально. Найбільш широко вживаною є класифікація ВООЗ, в основу якої покладена робота Andreasen JO.(1935-2020), згідно якої в порядку зростання тяжкості вивихи зуба можна розподілити таким чином: підвивих, екструзія, бічний вивих, інтрузія. Лікування травматичних ушкоджень постійних зубів у дітей спрямоване на надання невідкладної стоматологічної допомоги та мінімізацію небажаних ускладнень та наслідків травми. Успіх лікування травми зуба залежить від своєчасного звернення пацієнта, швидкості та коректності діагностики, правильності дій стоматолога. Залежно від типу та ступеня ушкодження для лікування травмованих зубів використовуються різні методи, оскільки у більшості випадків, окрім травмованого зуба, задіяні опорні структури (періодонт та альвеолярна кістка). Вивих вимагає негайної репозиції зуба, щоб досягти його правильного положення в зубній дузі, збереження вітальності тканин періодонта та запобігання небажаних ускладнень з боку пульпи.