Вперше доведено, що ХОЗЛ у пацієнтів з НАСГ та ожирінням є додатковим, потужним індукуючим фактором ліпідного дистрес-синдрому із вірогідно вищим (у порівнянні з НАСГ без патології легень) вмістом у крові ТГ, загального ХС (р<0,05), що супроводжуються вищим рівнем гіперлептинемії, дефіциту адипонектину, які корелюють зі ступенем стеатозу печінки, індексом фіброзу, активністю цитолізу, холестазу, мезенхімально-запального синдромів, маркерами системної запальної відповіді та взаємопов’язані з гіперлептинемією, гіпоадипонектинемією.
Вперше у хворих на НАСГ на тлі ожиріння за коморбідності з ХОЗЛ встановлено глибший дисбаланс обміну компонентів сполучної тканини за рахунок зростання синтезу колагену IV типу, вуглеводно-білкових компонентів позаклітинного матриксу печінки, підвищення деградації фукоглікопротеїнів та новоутвореного колагену внаслідок активації колагенолізу у порівнянні з ізольованим перебігом НАСГ, що призводить до стимуляції як фіброзування печінки, так і розвитку пневмосклерозу. Індекс фіброзу печінки (Fibrotest) при НАСГ і ХОЗЛ у сильній зворотній взаємозалежності корелює з дефіцитом вмісту в крові H2S (р<0,05).
Вперше, на підставі проведеного патогістологічного і гістохімічного дослідження тканини печінки за коморбідності з ХОЗЛ при НАСГ та ожирінні, встановлено вищий відсоток гепатоцитів у стані стеатозу, вищу частку гепатоцитів у стані жирового некрозу, онкозу, ліпофусцинозу, що свідчить про істотніші дисметаболічні розлади та активність запального процесу в гепатоцитах, а також вищий ступінь фіброзування печінки (зростання об’єму сполучної тканини, питомого об’єму колагенових волокон, оптичної густини забарвлення колагенових волокон) (р<0,05).
Автором вперше доведено, що коморбідні НАСГ та ожиріння сприяли вищому ступеню активації фіброзу легень у хворих на ХОЗЛ (зростання питомого об’єму сполучної тканини в легенях), зростанню кількості та діаметру ліпоцитів у легенях у порівнянні ізольованим ХОЗЛ (р<0,05). Вперше встановлено, що при НАСГ із ожирінням характерне вірогідне зростання оптичної густини колагенових волокон в тканині легень у порівнянні з показником у здорових осіб (р<0,05).
Автором істотно доповнена патогенетична концепція взаємообтяження НАСГ із ХОЗЛ, яка полягає в підвищенні активності окремих клінічних, біохімічних синдромів стеатогепатиту, ступеня стеатозу гепатоцитів, інтенсивності апоптозу гепатоцитів та інтенсивності фіброзування печінки (р<0,05) внаслідок достовірно вищої активації системного протеолізу, оксидативного і нітрозитивного стресу, системного ендотоксикозу на тлі недостатності природніх компонентів системи антиоксидантного захисту та детоксикації (глутатіону), дефіциту гідрогену сульфіду, істотного поглиблення ліпідного дистрес-синдрому, синдрому інсулінорезистентності у порівнянні з перебігом НАСГ без патології бронхо-легеневого апарату.
Вперше у комплексній терапії НАСГ, ожиріння із ХОЗЛ (групи B, С, D) запропоновано та доведено ефективність застосування антралю і полікозанолу, що сприяло суттєвому зниженню активності маркерів цитолізу, холестазу, вмісту у крові ХС, ТГ, ХС ЛПНЩ, нормалізації показників вмісту в крові глюкози та інсуліну, зниженню інтенсивності ендогенної інтоксикації (ЕІ), ОС і НС, системного протеолізу, а також відновленню вмісту в крові ГВ та H2S (р<0,05), зниженню ступеня стеатозу гепатоцитів, інтенсивності фіброзування печінки з вірогідним зниженням анаболізму колагену IV, гексозамінів, деградації фукози позаклітинного матриксу (ПКМ), а також ступеня бронхообструктивного синдрому (р<0,05).
Ключові слова: неалкогольний стеатогепатит, ожиріння, хронічне обструктивне захворювання легень, інсулінорезистентність, гіперліпідемія, ендотоксикоз, оксидативний стрес, нітрозитивний стрес, апоптоз, стеатоз, фіброз, антраль, полікозанол.
