Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної задачі сучасної
алергології – вивченню поширеності гіперчутливості (ГЧ) до алергенів собаки
серед пацієнтів з респіраторними алергічними захворюваннями (АЗ), визначенню
спектру сенсибілізації до окремих алергенних білків собаки, розробленню
алгоритму діагностики до алергенних білків собаки та оцінці ефективності
алергенспецифічної імунотерапії (АСІТ) у осіб з алергічним ринітом (АР) та/або
бронхіальною астмою (БА) з ГЧ до алергенів собаки.
На першому етапі дослідження проведений ретроспективний аналіз профілів
сенсибілізації до алергенних білків, в тому числі й тварин, серед пацієнтів, що
звернулися в клініку алергології та імунології з ознаками можливої респіраторної
алергопатології. Проаналізовано результати мультиплексного тесту ISAC у 553 осіб,
які були розподілені за віком на 3 групи: діти віком 0-6 років, діти віком 7-18 років
та особи віком 19 років та старше. Серед пацієнтів з підтвердженою сенсибілізацією
до алергенів собаки встановлено залежність клінічних симптомів від профілю
сенсибілізації до окремих алергенних білків. На другом етапі дослідження
здійснений проспективний аналіз спектру сенсибілізації до окремих алергенних
білків собаки серед 102 пацієнтів з БА та/або АР та ГЧ до алергенів собаки,
підтвердженою за допомогою шкірного прик-тесту (ШПТ), та встановлення
3
відповідності тяжкості симптомів БА та/або АР від спектру сенсибілізації до
окремих алергенних білків собаки. На третьому етапі дослідження проведений
аналіз ефективності АСІТ стандартизованими алергенами собаки у 23 осіб з БА
та/або АР після 1-го року лікування за допомогою оцінки динаміки клінічних даних
та рівня специфічних IgG4 (sIgG4) до екстракту собаки до лікування та через рік
після його початку.
Переважна більшість пацієнтів з респіраторними АЗ (73,3 %) була
сенсибілізована більш ніж до 3 алергенних білків проти 26,7 % осіб з
сенсибілізацією від 1-го до 3-х компонентів, а 59,3% – більш ніж до 5 алергенних
білків. При цьому більшість (63,4 %) обстежених була сенсибілізована одночасно
і до інгаляційних, і до харчових алергенів. Сенсибілізацію до алергенів тварин, як
правило, в поєднанні з ГЧ до інших компонентів інгаляційних алергенів виявлено
у 46,1 % дітей віком 0-6 років, у 62,8 % дітей віком 7-18 років та у 42,6 %
дорослих осіб. Важливе місце в структурі сенсибілізації до інгаляційних алергенів
займала ГЧ до алергенів домашніх тварин. У всіх вікових групах переважала
сенсибілізація до кількох видів тварин, у переважній більшості до кішок та собак
одночасно. При цьому моносенсибілізація лише до алергенів домашніх тварин
діагностувалася значно рідше в усіх групах обстежених, а саме: у 3,1 % дітей
віком 0-6 років, у 5,3 % дітей віком 7-18 років та у 4,8 % осіб дорослого віку.
Серед пацієнтів, сенсибілізованих лише до одного виду алергену тварин, у всіх
групах обстежених переважала сенсибілізація до алергенів кішки, а саме: 44,6 %
від усіх сенсибілізованих до тварин у групі 0-6 років, 43,4 % – у групі 7-18 років,
та 42,7 % – у групі дорослих осіб над ГЧ до алергенів собаки – 12,3 %, 6,6 % та
17,7 % випадків, відповідно, хоча остання також була достатньо частою. У всіх
вікових групах обстежених переважала сенсибілізація до алергенів кількох видів
тварин, в переважній більшості до двох, що може бути свідченням перехресної
реактивності між алергенними білками різних видів тварин. Серед обстежених
нами осіб за частотою сенсибілізації до алергенних білків, у всіх вікових групах
переважала сенсибілізація до головного алергену кішки Fel d1 (утероглобін), у
дітей ліпокаліни також викликали високу частоту сенсибілізації, зокрема Сan f1 та
4
Fel d4, тоді як у групі дорослих осіб частота сенсибілізації до простатичного
калікреїну собаки Can f5 займала друге місце ( у 20.2% обстежених) за частотою
після сенсибілізації до Fel d1 ( 40.3% пацієнтів). Слід також відзначити, що у
молодшій (0-6 років) групі дітей, достатньо важливе місце посіла сенсибілізація
до сироваткових глобулінів (Fel d2, Can f3, Equ c3), що могло бути пов’язаним з
перехресною реактивністю до сироваткових альбумінів, що містяться в м’ясі та
молоці ссавців, сенсибілізація до яких, як правило, частіше зустрічається у дітей
молодшого віку. В структурі сенсибілізації до інших інгаляційних та харчових
алергенних білків серед дорослих пацієнтів з БА та/або АР важливу роль
відігравали головні компоненти пилкових алергенів весняних дерев (Bet v1),
лугових трав (Phl p1) та амброзії (Amb a1), а серед цілорічних алергенів –
алергени кішки (Fel d1), кліщів побутового пилу (Der d1, Der f1 Der p2, Der f2) та
цвілі Alternaria alternata (Alt a1). Серед алергенів кліщів побутового пилу
важливо звернути увагу на визначення специфічних антитіл IgE до алергенного
білка Der p23, оскільки відсутні дані про стандартизацію вакцин для АСІТ за цим
білком.
