Дисертаційна робота містить нове рішення актуального завдання кардіології
в галузі знань 22 «Охорона здоров’я» (спеціальність 222 «Медицина») –
покращання результатів інтервенційного лікування у пацієнтів зі стабільною
ішемічною хворобою серця шляхом удосконалення тактики ендоваскулярних
реваскуляризаційних втручань на підставі оцінювання показника фракційного
резерву кровоплину.
Для реалізації поставлених мети і завдань було проведене відкрите
проспективне непорівняльне одноцентрове дослідження, в якому проаналізували
дані, отримані при клінічному та інструментальному обстеженні 123 пацієнтів зі
стабільною ІХС та проміжними (50-90 %) стенотичними ураженнями вінцевих
артерій (за даними КВГ), обстежених у Державній установі «Інститут серця МОЗ
України» у період з червня по грудень 2019 року. Серед них були 74 (60,2 %)
пацієнти, в яких під час КВГ здійснювали функціональне оцінювання уражень
вінцевих артерій за показником FFR.
У дослідження не включали пацієнтів з гострим коронарним синдромом;
нещодавно (упродовж останнього місяця) перенесеним гострим інфарктом
міокарда (ІМ); гострою серцевою недостатністю (СН); тяжкими коморбідними
станами (зокрема, злоякісними новотворами з очікуваною тривалістю життя
менше 1 року); ураженнями клапанів серця, що потребували хірургічної корекції;
3
даними про кардіохірургічні втручання в анамнезі; значущим ураженням стовбура
лівої коронарної артерії (ЛКА); необструктивним ураженням вінцевих артерій
(стеноз <50 %); стенозом вінцевих артерій >90 %; багатосудинними ураженнями,
які свідчили на користь шунтування вінцевих артерій; а також за відсутності
інформованої згоди на участь у дослідженні.
Серед включених осіб були 90 (73,2 %) чоловіків і 33 (26,8 %) жінки у віці
від 39 до 82 років, середній вік (середнє стандартне відхилення) (62 9) років.
Індекс маси тіла (ІМТ) становив (тут і далі – медіана (Ме), міжквартильний
інтервал [МКІ]) 29,1 (26,5-31,8) кг/м2. Надлишкова маса тіла (НМТ) (ІМТ 25-29,9
кг/м2) була у 55 (44,7 %) випадках. Ожиріння (ІМТ ≥30 кг/м2) зафіксовано у 49
(39,8 %) осіб.
Артеріальну гіпертензію (АГ) (гіпертонічну хворобу) діагностували у 117
(95,1 %) осіб, стабільну стенокардію напруження – у 99 (80,5 %) хворих,
включаючи 70 (70,7 %) і 29 (29,3 %) пацієнтів з функціональними класами (ФК) ІІ
і ІІІ (за класифікацією CCS (Canadian Cardiovascular Society) [1]), відповідно. Дані
про перенесений у минулому ІМ були у 56 (45,5 %) осіб, зокрема повторний – у 4
(3,3 %) випадках. ПКВ раніше виконували у 49 (39,8 %) пацієнтів.
Стадії СН визначали згідно з класифікацією ABCD []. СН стадії В було
діагностовано у 39 (31,7 %) пацієнтів, а стадію С відзначено у 84 (68,3 %) осіб.
Інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА) в анамнезі зафіксовані у 20
(16,3 %) хворих. Фібриляцію передсердь (ФП) реєстрували у 23 (18,7 %) пацієнтів
(пароксизмальну форму – 7, персистентну – 8, і постійну – 8), тріпотіння
передсердь – у 5 (4,1 %) осіб.
Цукровий діабет типу 2 (ЦД) мали 30 (24,4 %) пацієнтів. Захворювання
периферійних артерій (ЗПА) діагностували у 16 (13,0 %) осіб (ураження сонних
артерій – 14 випадків, підключичної артерії – 1, артерій нижніх кінцівок – 3,
ниркових артерій – 1). У 2 (1,6 %) пацієнтів виявили, відповідно, хронічне
обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) або бронхіальну астму. Ознаки
хронічної хвороби нирок (ХХН) за критеріями KDIGO [12] мали 18 (14,6 %) осіб.
4
Фонова фармакотерапія включала такі препарати: інгібітори
ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) – у 66 (53,7 %) пацієнтів;
блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) – 33 (26,8 %); сакубітрил/вальсартан
– 6 (4,9 %); антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів – 26 (21,1 %); βадреноблокатори – 90 (73,2 %); блокатори кальцієвих каналів – 32 (26,0 %); нітрати
– у 5 (4,1 %) пацієнтів; тіазидові/тіазидоподібні діуретики – 26 (21,1 %); петльові
діуретики – 19 (15,4 %); (загалом, діуретики були призначені 33,3 % пацієнтам
[n=41]); аміодарон – 7 (5,7 %); соталол – 2 (1,6 %); дигоксин – 2 (1,6 %); статини –
123 (100 %); ацетилсаліцилова кислота – 103 (83,7 %); клопідогрель – 89 (72,4 %);
тикагрелор – 6 (4,9 %) (загалом, антиагрегантна терапія була призначена 116 (94,3
%) пацієнтам, зокрема подвійна – у 82 (66,7 %) випадках). Пероральні
антикоагулянти були призначені 24 (19,5 %) пацієнтам, пероральні
антигіперглікемічні препарати – 15 (12,2 %), інсулін – 3 (2,4 %).
