Баришнікова О. П. Диференційний підхід до корекції генітальних пролапсів у жінок з лейоміомою матки

Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі гінекології – підвищенню ефективності хірургічного лікування поєднаної лейоміоми матки з генітальним пролапсом шляхом розробки диференційованого підходу до вибору об’єму та варіантів оперативного вручання у цієї категорії хворих. Дослідження проведено у два послідовних етапи. Перший етап мав на меті встановлення зв’язку між лейоміомою матки та ризиком розвитку і прогресування генітального пролапсу, для чого виконано ретроспективне когортне дослідження серед 240 послідовно набраних пацієнток, які лікувалися на базі Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини протягом 2019-2020 років. 117 жінок із опущенням та випадінням внутрішніх статевих органів склали досліджувану групу, 123 жінки з нормальною анатомією тазових органів – групу порівняння. На другому етапі проводилося проспективне контрольоване клінічне випробування ефективності проведеного хірургічного лікування пацієнток із лейоміомою матки та початковими стадіями пролапсу. Для вирішення завдань дослідження обстежено 120 жінок віком від 34 до 67 років (у середньому (M±σ) – 49,6±8,03 років), які залежно від виду оперативного втручання жінки були розподілені на 2 групи. Контрольну групу склали 40 жінок, яким з приводу лейоміоми матки була виконана ампутація або екстирпація матки без корекції генітального пролапсу. До основної групи увійшли 80 пацієнток, яким одномоментно з гістеректомією матки була проведена корекція генітального пролапсу методом пектопексії або латеральної фіксації. Для хірургічної корекції генітального пролапсу використовували сітчатий імплант, котрий широкою частиною фіксували до передньої стінки культі піхви та культі шийки матки (при надпіхвовій ампутації матки) за допомогою вузлових швів у 6-8 точках фіксації, довгі ніжки фіксували 3 вузловими швами до куперових зв’язок із обох сторін почергово(при пектопексії) або контр латерально (при латеральній фіксації). Виділені групи пацієнток були зіставлюваними за основними клініко-демографічними характеристиками. Методологія досліджень базувалася на oцінці зaгaльнocoмaтичнoгo та гінекологічного статусу, кількісній оцінці стадії генітального пролапсу згідно з міжнародною класифікацією кількісної оцінки пролапсу тазових органів – Pelvic Organ Prolapse Quantification system (POP-Q), результатах ультрасонографії. Якість життя учасниць досліджували за допомогою спеціалізованих опитувальників PFDI20 (The Pelvic Floor Distress Inventory – Реєстр розладів з боку тазового дна) та ПДЯЖ («Пролапс (тазових органів), дисфункції (тазового дна) та якість життя»), сексуальну функцію – за допомогою PISQ (Pelvic Organ Prolapse and Incontinence Sexual Function Questionnaire – Опитувальник по оцінці у жінок з пролапсом тазових органів і нетриманням сечі), для визначення задоволеності пацієнток проведеним хірургічним лікуванням застосовували PSI (Patient Satisfaction Index – індекс задоволеності пацієнта). Первинним результатом дослідження був анатомічний результат проведеного хірургічного втручання згідно з результатами оцінювання за системою POP-Q. У якості вторинних результатів оцінювалися суб’єктивні та об’єктивні симптоми пролапсу, якість життя, сексуальна функція, задоволеність пацієнток проведеним хірургічним лікуванням. Лейоміома матки є одним із найпоширеніших доброякісних новоутворень малого тазу у жінок. Те, що у понад 60% випадків лейоміому матки діагностують у перименопаузальний або постменопаузальний періоди, тобто у віковій категорії жінок із високою частотою генітального пролапсу, обумовлює часте поєднання цих двох патологій. Дослідження свідчать про те, що лейоміома матки є ймовірним фактором ризику опущення та випадання тазових органів. Крім того, велика кількість літературних джерел, котра постійно зростає, зосереджена на виявленні потенційних факторів ризику прогресування пролапсу геніталій, а також на визначенні тактики оперативного лікування поєднаної патології матки без та з генітальним пролапсом. 4 Встановлено переважання частоти лейоміоми матки (44,4%) порівняно з іншими гінекологічними захворюваннями у жінок із генітальним пролапсом. Побудова логістичної моделі дала змогу продемонструвати вплив віку, малорухомого способу життя, надмірних фізичних навантажень, сімейного анамнезу генітального пролапсу, лейоміоми матки, загальної кількості внутрішньоматкових маніпуляцій, кількість вагітностей в анамнезі, розривів промежини на розвиток пролапсу тазового дна.